«Херсон: НЕ/вкрадене»: у Вінниці показали мистецтво, яке не змогли викрасти

У залах Вінницького обласного художнього музею нині звучить тиха, але наполеглива відповідь на одну з найбільших втрат української культури за час війни. Виставка «Херсон: НЕ/вкрадене» — це не спроба відтворити втрачене, а радше розмова про те, що неможливо забрати: пам'ять, сенси й живі емоції, вкладені в мистецтво.

Експозиція об'єднує 45 робіт понад 30 українських митців. Це не копії та не репліки викрадених полотен — це штудії, тобто мистецькі дослідження, та омажі — твори, присвячені іншим авторам. Художники переосмислили мотиви творів, які восени 2022 року російські військові під виглядом «евакуації» вивезли з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка. Тоді з музейних залів зникло понад 11 тисяч творів — колекція, що формувалася десятиліттями.

«Це не спроба замінити втрачене чи зробити копії — це художнє переосмислення, щирий жест солідарності та беззаперечний доказ того, що українську культуру неможливо вкрасти чи знищити», — пояснюють організатори.

Вінниця стала п'ятим містом, яке приймає цей проєкт. Раніше його бачили у Львові, Києві, Одесі та Торонто. Кожна локація додає виставці нового звучання: якщо в українських містах це передусім розмова з внутрішньою аудиторією про власну травму, то в Канаді — нагадування міжнародній спільноті про злочини проти культури.

Окрема історія — втрачені шедеври. Серед вивезеного, зокрема, полотно литовського художника Раймондаса Савіцкаса «Біля старовинної стіни». Такі втрати неможливо компенсувати, але проєкт «Херсон: НЕ/вкрадене» перетворює біль на дію: замість порожнечі — діалог, замість забуття — свідчення.

Виставка триватиме у Вінниці до кінця жовтня. Це не просто експозиція — це простір, де глядач може відчути, що культура — жива, доки про неї пам'ятають і творять далі.