Доторкнутися до війни: текстильна виставка Марйо ван Шайк у Музеї Ханенків

У залах Музею Ханенків посеред історичних інтер'єрів оселилися вовна, коноплі та інші природні матеріали, зіткані у форми, що промовляють до глядача без слів. Нова виставка «БОРОТИСЯ < ПІКЛУВАТИСЯ < ГРАТИ < ПОЄДНУВАТИ» — це спроба нідерландської мисткині Марйо ван Шайк осмислити досвід війни, який вона розділяє з українцями.

Назва проєкту окреслює чотири кола, якими рухається авторка: від опору через турботу і гру до збирання себе докупи. Ван Шайк, яка мешкає поперемінно в Амстердамі та Києві, не є сторонньою спостерігачкою. Її роботи, створені протягом 2023–2026 років, проростають із безпосереднього зіткнення з українською реальністю, з її тривогами, втратами та впертою надією.

Перший розділ експозиції — «Боротися» — звернений до подій в Україні: російських атак на цивільні міста, окупації Запорізької атомної станції. Проте художниця уникає буквальних зображень руйнувань, натомість передає відлуння цих подій через масштаб, фактуру та форми текстилю.

Наступний блок, «Піклуватися», пропонує інший погляд: відновлення неможливе без пауз і турботи про себе. Ця частина, що відсилає до філософії Григорія Сковороди, містить простір для усамітнення — «місце втіхи». Це намет, оздоблений залишками текстильних шпалер, які колись прикрашали стіни будинку Ханенків, а всередині — м'яка нечесана вовна, що приглушує звуки та створює відчуття захищеності.

Розділ «Грати» повертає до дитинства, навчання та внутрішньої свободи. Його центральний елемент — гойдалки, що виросли з історії самого музею. На банері відтворено вигляд із вікна на дитячий майданчик, який постраждав від російської ракети 10 жовтня 2022 року. Тоді вибух пошкодив і вікна музею. Як згадує пані ван Шайк, ідея гойдалки спершу здавалася їй сміливою, але кураторки Анфіса Дорошенко та Ольга Гончаренко несподівано запропонували зробити одразу дві.

Завершальна частина — «Поєднувати» — про збирання розрізнених елементів у спільну структуру, про зв'язки, що виникають між людьми та матеріалами. Експозиція не має єдиного маршруту: кожен може рухатися у власному темпі, повертатися до робіт і навіть торкатися їх.

Окрема відеоробота показує, як мисткиня створювала твори просто у виставкових залах, вплітаючи в них історію цього дому. Підготовка проєкту тривала близько року, а команда працювала над експозицією три місяці. Виставка триватиме до 29 листопада, запрошуючи кожного на власний діалог із текстилем, пам'яттю та сьогоденням.