«Всередині мене чорна хата»: розмова з художницями про війну і пам’ять

У Києві покажуть кураторський проєкт, що поєднав 11 українських художниць у серії відеоінтерв’ю про досвід війни, втрати та трансформацію ідентичності. Презентація — 26 серпня в Kooperativ.
Назва проєкту — рядок із поезії Влади Ралко зі збірки «Рот і Хрест» (2020). Ці слова, написані ще до повномасштабного вторгнення, сьогодні звучать як передчуття: вони відкривають розмову про війну не як про подію на відстані, а як про глибокий внутрішній досвід, що змінює тіло, пам’ять і спосіб бути у світі.
Авторка проєкту — кураторка Марина Гуц, засновниця Щербенко Арт Центру, галереї Bottega Gallery та платформи ARTUP. До участі вона запросила одинадцять художниць: Ксенію Білик, Аню Бурячкову, Василину Врублевську, Анну Звягінцеву, Аліну Земaнову, Ольгу Кузюру, Євгенію Лаптій, Павлу Нікітіну, Марію Прошковську, Марію Стоянову та Ольгу Штейн. Кожна з них у власній практиці осмислює теми, які часто лишаються поза публічним дискурсом: самотність, міграцію, втрату дому, материнство, тілесність, волонтерство, пам’ять під час війни.
Це не класичні інтерв’ю й не біографічні портрети. Радше — простір для рефлексії, де мистецтво стає мовою розмови про реальність, а особистий досвід — ключем до колективної травми. Через творчість художниць проглядають ширші питання: як війна переформатовує відчуття дому, що відбувається з пам’яттю під час катастрофи, чи здатне мистецтво говорити про невимовне.
«Попри постійну присутність війни, життя триває. Ми продовжуємо працювати, творити, любити, народжувати дітей, втрачати, адаптуватися й шукати нові способи існування. Саме цей складний процес внутрішньої трансформації став відправною точкою проєкту», — коментує Марина Гуц.
Презентація відбудеться 26 серпня о 18:00 у просторі Kooperativ (вул. Січових Стрільців, 23А, Київ). Вхід вільний. Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Стипендія», партнер — рекламно-комунікаційний холдинг Havas Village, інституційний партнер — Kooperativ.
Цей проєкт — ще один доказ того, що мистецтво не тікає від болю, а шукає мову, щоб його проговорити. Іноді ця мова народжується всередині чорної хати — там, де, здавалося б, уже немає слів.
Читайте також
Ще в розділі «Мистецтво»
- Слов’янськ запровадив щомісячні стипендії для юних митців
- «Рука Провидіння»: у Львові показують 29 полотен Артура Котика про війну
- «Колір відстані»: у Львові показали гобелени та графіку Оксани Гірняк
- «Київ — Венеція»: виставка про мистецтво, що відновлює
- Українське мистецтво вперше засяяло на ярмарку в Сіетлі







