У
Українське словоКультура, мистецтво, література
Знайти

У Молодому театрі «Вона жила в Парижі» зазвучить жестовою мовою

·343 слівредакція
У Молодому театрі «Вона жила в Парижі» зазвучить жестовою мовою

27 вересня Молодий театр покаже виставу «Вона жила в Парижі» з перекладом жестовою мовою — до Міжнародного дня жестових мов і в межах Міжнародного тижня глухих людей.

Є історії, які тримаються не на словах, а на паузах між ними. Саме такою обіцяє бути «Вона жила в Парижі» — вистава, яку Молодий театр у неділю, 27 вересня, покаже з адаптованим перекладом жестовою мовою. Подія приурочена до Міжнародного дня жестових мов і відбувається в межах Міжнародного тижня глухих людей.

Основою для постановки стала п'єса Ізраїля Горовіца «Моя літня пані». Її герой — американець на ім'я Матіас, який успадковує квартиру й несподівано виявляє в ній двох жінок. Відтак на спокійне життя годі сподіватися: із сімейних шаф одна за одною виходять приховані роками скелети, а на поверхню проступає незручна правда. Заповіт, який мав би стати звичайною формальністю, перевертає його життя цілком.

За цим сюжетом — історія про любов, пам'ять і пошук себе. А переклад жестовою мовою робить її доступною для людей із порушеннями слуху, щоб емоції та сенси доходили без слів.

Варто знати й про те, як театр працює під час повітряних тривог. Якщо оголошують жовтий рівень загрози, показ не зупиняють: вистави починаються за звичним графіком, а рішення залишатися в залі, будівлі чи на території театру кожен ухвалює сам. Якщо глядач вирішує вийти, він має зафіксувати це в чергового адміністратора — тоді квиток можна обміняти на іншу дату.

За червоного рівня загрози театр призупиняє показ і одразу повідомляє про це глядачам. Щойно рівень зміниться на жовтий або лунає відбій, виставу поновлюють. Найближчі укриття — на мінус першому поверсі Молодого театру, а також на станціях метро «Золоті Ворота», «Театральна» й «Хрещатик».

Дія відбувається на вул. Прорізна, 17. І, зрештою, ідеться не лише про ще один вечір у театрі: коли сцена говорить жестовою мовою, вона нагадує, що мистецтво не має жодних бар'єрів — лише ті, які ми самі забуваємо прибрати.

Читайте також