Луцький “Гармидер” покаже виставу про Олену Левчанівську

У Луцьку триває робота над незвичною театральною прем’єрою. Незалежний театр “Гармидер” створює виставу-дослідження “Кімната Левчанівської”, присвячену двом постатям — громадській діячці Олені Левчанівській та її доньці Ірині, яка всупереч переслідуванням зберегла унікальний сімейний архів.

Режисерка та керівниця театру Руслана Порицька розповідає, що для команди вивчення локальних волинських імен — звична практика. Раніше в “Гармидері” вже зверталися до постатей Миколи Кумановського, Юрка Покальчука та Олени Пчілки. Однак історія родини Левчанівських зачепила особливо глибоко.

Олена Левчанівська — інтелектуалка, викладачка, перша українка-депутатка сейму Речі Посполитої, членкиня Комісії закордонних справ при сенаті. Вона вільно володіла французькою та німецькою, виступала на міжнародних конгресах, захищаючи права українців. У 1920-х роках брала активну участь у роботі сенату та міжнародних мирних ініціативах, зокрема в Міжнародній жіночій лізі за мир і свободу. Разом із братом Михайлом у рідному селі Линів на Волині організувала школу, яку одночасно відвідувало до 90 дітей. Займалася просвітництвом, писала відкриті листи про національні права українців.

24 грудня 1939 року Олену заарештувало НКВС. Радянська влада роками стверджувала, що її заслали до Казахстану, де вона померла. Лише за часів Незалежності в архівах знайшли документи, які засвідчують: політикиню розстріляли 24 квітня 1940 року. Місце поховання досі невідоме.

Після арешту матері юна Ірина залишилася сама в крихітній комунальній кімнаті, під постійним наглядом спецслужб. Попри це, вона все життя фотографувала Луцьк, створювала слайд-фільми, збирала книги та документи. Саме ця кімната, завалена архівами, стала головним художнім образом вистави.

Зараз творча команда працює з матеріалами в Державному архіві Волинської області, де зберігається 6712 експонатів родини. Це фото, документи, листування, рукописи та щоденникові записки. Окремим відкриттям стала експедиція до Линова, де в шкільному музеї збереглися стрій Олени, її рукавички, гімназійна форма Ірини та родинні мініатюри. Руслана Порицька зізнається: особливо вразило те, як Олена Левчанівська поєднувала політичну діяльність із любов’ю до землі, тварин і просто людяними турботами.

Прем’єру планують у жовтні. Окрім самої вистави, театр готує серію публічних обговорень і коротких відео для соцмереж про життя Левчанівських. Режисерка наголошує: важливо не охопити все, а передати глядачам глибокий зв’язок між матір’ю та донькою, дати відчути їхній простір. Мені б хотілося, щоб це був чуттєвий та імерсивний простір, де можна прожити цю історію разом із героїнями, — додає Порицька.