Стипендія імені Вікторії Амеліної: третій набір для тих, хто документує війну

Є письменники, які пишуть про війну здалеку, а є ті, хто їде туди, де ще чути відлуння вибухів, аби зафіксувати свідчення. Саме для таких — тих, хто обирає документалістику як спосіб говорити правду, — існує стипендійна програма імені Вікторії Амеліної, яку культурно-дослідницький центр INDEX відкриває вже втретє.

Заявки приймають до 22 жовтня. Двоє стипендіатів або стипендіаток приїдуть до Львова на три місяці, щоб працювати над власними літературними проєктами про причини, наслідки та реалії російського вторгнення в Україну. Щомісяця вони отримуватимуть 50 тисяч гривень, житло в центрі міста та робоче місце в офісі INDEX. Окрім роботи над власним проєктом, учасники братимуть участь у семінарах, воркшопах і культурних подіях у Львові та інших містах. За бажанням вони зможуть вирушити в документальну поїздку до регіонів, наближених до лінії фронту, у співпраці з PEN Ukraine. А ще виступлять під час Victoria Day 2027 — щорічної підсумкової події програми.

Програма заснована на честь письменниці, поетки, засновниці Нью-Йоркського літературного фестивалю та документаторки воєнних злочинів Вікторії Амеліної, яка загинула 27 червня 2023 року внаслідок російського ракетного удару по Краматорську. Її місія — підтримувати міжнародну спільноту авторів художньої документалістики з України та з-за кордону, які досліджують і документують причини та наслідки російського вторгнення.

«Учасники попередніх наборів уже створили надзвичайні роботи — від репортажів про фемінізм під час війни до дослідження внутрішнього переміщення та культурної історії Донеччини й Луганщини. Надзвичайно цікаво, куди нас приведуть дослідження стипендіатів 2027 року. Завдяки їхнім свідченням спадщина Вікторії Амеліної продовжує жити», — розповіла керівниця INDEX Саша Довжик.

У 2025 році стипендіатками стали дослідниця сучасного мистецтва, колишня головна редакторка сайту Суспільне Культура Катерина Яковленко та журналістка й письменниця Ева Пейк. У 2026-му програму пройшли журналістка, письменниця та режисерка Люсі Фулфорд і письменниця, поетка, есеїстка, перекладачка, членкиня PEN Ukraine Анна Грувер.

Подати заявку можуть письменники та письменниці з України та з-за кордону, які цікавляться темою прав людини й дослідженням причин і наслідків російської війни проти України та мають щонайменше один опублікований твір — розділ книжки, есе в журналі або добірку поезій — на момент подання. Потрібно надати мотиваційний лист, що включає одну сторінку з описом проєкту та обґрунтуванням його доцільності, а також один опублікований текст. Журі оцінюватиме літературну цінність і міжкультурну чутливість робіт.

Переможців мають повідомити приватно до 30 жовтня 2026 року. Вони повинні підтвердити готовність взяти участь у програмі; якщо пропозицію не приймуть до 2 листопада, місце перейде до наступного кандидата зі шортлиста. Заявки розглядають українська та міжнародна відбіркові комісії. До української входять Тетяна Терен, Ольга Русіна, Марина Слободянюк, Григорій Баран і Олена Стяжкіна. До міжнародної — Карлес Торнер, Беріт Ліндеман, Юлія Тік, Ярина Груша та Шарлотта Гіґґінс. Також у складі комісій — програмна директорка INDEX Саша Довжик і представник родини Вікторії Амеліної Олександр Амелін.

Кожен стипендіат має створити новий документальний твір — завершений рукопис книжки, лібрето, поетичну збірку, сценарій тощо — і підготувати есе або колонку для журналу Narysy про досвід участі в програмі. У програмі задіяні інституції, які Вікторія Амеліна співтворила за життя: PEN Ukraine та Міжнародний PEN, Нью-Йоркський літературний фестиваль, Truth Hounds, Норвезький Гельсінський комітет.

Вікторія Амеліна залишила по собі не лише книги — дебютний роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», співавторство в дитячій книзі «Е-е-есторії екскаватора Еки», — а й приклад того, як слово стає інструментом справедливості. Вона документувала воєнні злочини, розкопала на деокупованій Харківщині щоденник закатованого волонтера і дитячого письменника Володимира Вакуленка та написала до нього передмову. У 2021 році отримала Премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського, у 2024-му разом із Салманом Рушді — Премію Норвезької асоціації письменників за свободу слова, а в січні 2026 року посмертно — Премію Мура за літературні твори на тему прав людини та Премію Джорджа Орвелла в категорії «Політичний нонфікшн» за книгу «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну».

Стипендія — це не просто гроші й житло. Це спосіб продовжити розмову, яку Вікторія Амеліна вела до останнього дня: про те, що документування війни є актом пам'яті, а література — формою справедливості. І кожен новий стипендіат додає до цієї розмови власний голос.