Культурні втрати України: майже 2000 пам'яток і тисячі закладів, понівечених війною

Цифри, які оприлюднило Міністерство культури України, промовляють самі за себе: лише за останній місяць перелік втрат поповнився на 90 об'єктів. Серед постраждалих пам'яток 192 мають статус національного значення, 1605 — місцевого, ще 193 є щойно виявленими. Повністю зруйновано 47 пам'яток, і це не остаточна цифра, адже на тимчасово окупованих територіях — майже всій Луганщині та значних частинах Запорізької, Донецької й Херсонської областей — точно порахувати втрати неможливо.

Найбільше потерпають регіони, які найдовше перебувають під ударами. У Харківській області зафіксовано 358 пошкоджених об'єктів, у Херсонській — 303. Лише в липні нових руйнувань зазнав об'єкт в історичному центрі Одеси, що входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також пам'ятки в Києві, Сумській, Харківській та Запорізькій областях. Помітна тривожна тенденція: ворог повторно б'є по вже пошкоджених будівлях, немов добиваючи їх.

Особливо болючою є статистика закладів культури. Руйнувань зазнали об'єкти у 354 територіальних громадах — це чверть усіх громад України. Найбільше постраждали бібліотеки: 906 пошкоджених, з яких 228 знищено вщент. Серед інших втрат — 196 закладів мистецької освіти (25 знищено), 141 музей та галерея (20 знищено), 56 театрів, кінотеатрів і філармоній (4 знищено), 13 парків і зоопарків (2 знищено), 9 заповідників, 3 цирки та кіностудія в Києві.

У Міністерстві культури наголошують: ця робота триває, і кожен новий обстріл може додати рядки до сумного реєстру. «Ми документуємо втрати, та посилюємо аварійне реагування й роботу із залучення ресурсів для відновлення», — зазначила віцепрем'єр-міністерка з гуманітарної політики і міністерка культури України Тетяна Бережна. За її словами, фіксація кожного пошкодженого об'єкта — це не лише бюрократична процедура, а й перший крок до майбутнього відновлення, яке неможливе без знання повного масштабу катастрофи.

Культурна спадщина — це пам'ять народу, і кожен зруйнований музей чи бібліотека — це втрачені історії, які вже не повернути. Але сам факт ретельного документування свідчить: навіть у найтемніші часи ми дбаємо про те, щоб зберегти слід для майбутніх поколінь. Питання лише в тому, скільки ще об'єктів доведеться додати до цього скорботного списку, перш ніж війна завершиться.