Спогади відвідувачів стали частиною виставки PinchukArtCentre

У київському PinchukArtCentre триває виставка «Не питаючи дозволу», присвячена мистецтву 2004–2014 років. Але головне тут — не лише художні висловлювання, а голоси самих глядачів. Інституція зібрала понад 1200 рукописних записок, у яких відвідувачі діляться особистими спогадами про той час: від ностальгії за «доларом по 8» до теплих згадок про родинний відпочинок у Криму чи Бердянську.

Ці історії — про життя між двома революціями, студентські роки, перше кохання, народження дітей, улюблені куточки рідного Херсона чи Донецька. На стіні спогадів одночасно можна побачити сто записок, які щотижня оновлюються. Так минуле постає не через офіційну хроніку, а через персональні контексти та живу комунікацію.

Окрім стіни, в експозиції є книга, де кожен охочий може написати відповідь людині, чия історія найбільше зачепила. Так у залах артцентру виникає діалог між незнайомцями — через пам’ять, емоції та спільний історичний досвід.

Заступниця артдиректора, керівниця публічних програм PinchukArtCentre Ольга Шишлова пояснює: «Мистецтво — це критичне осмислення реальності, проте інституція може зробити наступний крок. Класична модель дає зустріч людини з мистецтвом наодинці — ми хочемо додати до неї ще один вимір: зустріч людей одне з одним довкола цього мистецтва. Через фрагменти пам’яті глядачі вступають у комунікацію, доповнюючи висловлювання художника чи художниці власним досвідом».

Цей проєкт — частина ширшої публічної програми артцентру, яка також охоплює інтерактивні екскурсії, освітні заходи та дискусії. Участь у всьому добровільна: можна долучитися до обговорення або ж просто повільно пройтися залами, залишаючись наодинці з мистецтвом.

Виставка «Не питаючи дозволу» стає простором, де минуле оживає не лише в образах, а й у щирих словах звичайних людей. І, можливо, саме ці записки — найчесніший портрет епохи, яку ми ще не встигли остаточно осмислити.