«Сни і поїзди»: роман про горе, яке не зникає, а лишається поруч

У видавництві Beagle за участі літературознавця й перекладача Максима Нестелєєва з’явився український переклад роману американського письменника Деніса Джонсона «Сни і поїзди». Це невелика книжка — трохи більше ніж сто сторінок, — але вона вже встигла увійти до переліку 100 найкращих книжок XXI століття за версією The New York Times, стати фіналістом Пулітцерівської премії, а у 2025 році отримати екранізацію Netflix із Джоелом Еджертоном, яка зібрала чотири номінації на «Оскар», зокрема й на «Найкращий фільм».

Сюжет роману розгортається на межі XIX–XX століть у лісах Айдаго. Роберт Ґрейньєр працює на будівництві залізниці, а коли повертається із заробітків, дізнається, що його дружина й маленька донька безслідно зникли під час лісової пожежі. Чоловік лишається сам на сам зі спогадами та надією, а його горе автор показує не прямими поясненнями, а деталями: виття вовка вночі, порожній стілець за вечерею, розмови вголос із порожньою хатою.

Час у романі рухається через побутові прикмети — у долину проводять телефон, ліс, який герой валив усе життя, виростає заново. Наскрізною темою стають голоси дружини й доньки, які Ґрейньєр чує вві сні та наяву; вони зливаються зі стукотом коліс і шумом лісу. Джонсон не пояснює, це спогади, сни чи щось інше — саме ця невизначеність і стає формою, у якій живе горе героя. Звідси й назва: сни й поїзди — два стани, у яких голоси померлих не зникають, а лишаються чутними.

Максим Нестелєєв, який працював над українським перекладом, зазначає, що в тексті відчутна стилістична неоднорідність: подекуди Джонсон архаїзує мову та індивідуалізує мовлення персонажів. Водночас події повісті не надто віддалені від нас у часі, тому переклад не потребував сильного «зістарення». Оскільки в тексті переважають описи над діалогами, головний герой сприймається як мовчазний споглядач, і ключовим завданням було зберегти точність фраз та їхній ритм.

«У тексті переважають описи над діалогами, тому складається враження, що головний персонаж небагатослівний — він більше споглядає, ніж говорить. Головним у передачі цієї тональності була точність перекладу Джонсонових фраз і збереження їхнього ритму», — пояснює перекладач.

Та сама тональність лягла в основу екранізації Netflix: режисер Клінт Бентлі разом із оператором Адолфо Велозу створили візуальну мову, що працює за тим самим принципом, що й проза Джонсона — деталізація стану замість прямого опису. Критики порівнюють стрічку з фільмами Терренса Маліка.

Приватна історія одного лісоруба непомітно розростається до масштабу цілої епохи: залізниця, вирубування лісу, індустріалізація Американського Заходу стають тлом, на якому людина переживає зникнення старого світу. Надія в романі стримана й не обіцяє повернення втраченого — вона в тому, що голоси рідних не зникають остаточно, а лишаються частиною лісу, потяга або сну.

Для українського читача цей роман сьогодні звучить особливо гостро: мало кому вдалося уникнути втрати — близької людини, дому, звичного життя. Джонсон не пропонує моделі «подолання»: його герой не забуває, не «відпускає» і не отримує розради, а щодня рубає дрова, десятиліттями носячи втрату з собою. У романі немає катарсичного моменту, який мав би «розв’язати» напругу горя, — лише продовження буденного життя.

«Література буває різна, і не кожен текст лишає читачеві такий простір. Джонсон обирає розповідати історію з багатьма невідомими: по суті, це фрагменти життя Ґрейньєра. Звідси й враження порожнього простору, який читач вільний заповнювати на власний розсуд. Він пише неквапно, але за цією неквапністю ховається шалений темп — за 140 сторінок ми проживаємо ціле людське життя», — додає Нестелєєв.

«Сни і поїзди» не втішають і не вимагають негайної реакції. Вони дають дистанцію — достатню, щоб наблизитися до важких почуттів, і водночас спроможну дати їм відгукнутися по-справжньому. Можливо, саме в цьому й полягає відповідь на питання, чому художня література допомагає проживати горе: вона дозволяє побути поруч із втратою стільки, скільки потрібно, — без вимоги її «закрити» або приховати.