Малоросійський реванш у шоубізнесі: чому зірки повертаються до старого
Після 2022 року шоубізнес швидко перевзувся в патріотизм, але тепер, коли суспільство втомилося, дехто з артистів намагається відкотити культурний простір назад. Що стоїть за цим поворотом?
Коли почалося повномасштабне вторгнення, шоубізнес миттєво зорієнтувався: країну вкрили патріотичні наліпки, пісні про «Байрактари» та Чорнобаївку, а артисти змагалися в демонстрації лояльності. Це було природно — людям треба було триматися, і такі символи справді давали сили. Але для багатьох це стало лише декорацією: наклеїв прапорець, заспівав патріотичного хіта — і ніби вже воював.
Згодом війна виснажила. Суспільство почало ставити незручні запитання, вимагати відповідальності — і тут виявилося, що не всі готові платити цю ціну. З’явився запит на старе, звичне, те, що нічого не вимагає: російська попса, малоросійський гумор, «пиришкі-пупиришкі». І саме на цю хвилю вирішили сісти ті, хто в серпні 2022-го ритуально спалював кокошники та співав про волонтерів.
Показовою є історія з Instagram, де жінка скаржилася, що не може викласти фото з чоловіком — люди одразу питають, як він виїхав. Це не просто побутова драма, а маркер глибшої проблеми: частина людей хоче бути українцями, не несучи жодної відповідальності. Вони хочуть паспорт, прапорець у профілі та право так називатися — але без обов’язків і морального дискомфорту.
Для таких людей старий малоросійський контекст — ідеальний прихисток. Він нічого не питає, нічого не нагадує і дозволяє оголосити будь-яку вимогу визначитися «утисками» чи «концтабором». Саме на цю аудиторію орієнтуються Потап, Каменських, Полякова — артисти, які відбулися в пострадянському шоубізнесі й тепер втрачають позиції. Україномовного продукту вони не створили, на західні ринки не пробилися, тож залишається одне: стягнути культурний простір назад, туди, де їм знову буде комфортно.
Цей реванш подається під виглядом боротьби за свободу вибору та різноманіття. Але насправді це спроба повернути втрачений ринок і доходи коштом культурної суб’єктності країни, яка воює за право на існування. І хоча Полякова вже перепросила за слово «концтабір», сама система координат, де відповідальність вважається насильством, лишається незмінною. Це і є малоросійський культурний реванш — спроба відкотити Україну назад, бо там зіркам знову буде добре.
