«Фестивальний Кавунник» у Херсоні: театр, який тримає прапор стійкості

Кавун у Херсоні — не просто ягода, а майже символ міста. Тож коли організатори «Мельпомени Таврії» вирішили переосмислити традиційний театральний капусник, назва «Фестивальний Кавунник» постала природно. Його наповнили інтерактивами, конкурсами та розмовами із залом — так, щоб глядач відчув себе не спостерігачем, а співучасником дійства.

Для херсонців це не просто розвага. Олена Сердюк ходить до театру постійно, тож і цього разу не пропустила подію. «Це моє місце сили, тому що наш херсонський театр — він найкращий. Вони настільки щирі, наші актори. Немає театру, подібного до нашого. У мене не було компанії, я прийшла сама, бо не можу пропустити такий захід. Це найкраще, що може бути в нашому воєнному Херсоні», — каже глядачка.

Віктор Братан від початку повномасштабного вторгнення вперше завітав на театральний фестиваль. «У мене таке кредо, що треба жити за будь-яких умов. Хочеться бачити, як наш театр тримає цей прапор стійкості, тому що «Мельпомена» вона була, є і буде за будь-яких умов. Звичайно, що колись актори виїжджали, але сьогодні вони мають можливість зіграти для херсонської публіки. Це дуже значима подія, я просто не мав права не прийти», — ділиться чоловік.

Віра Білоус прийшла на «Кавунник» із сином-актором інклюзивного театру. Для неї сам факт проведення фестивалю — сигнал, що місто продовжує жити. «Це сигналізує про те, що Херсон прагне жити і продовжує життя. В тому числі і культурне життя. Це одна з небагатьох культурних подій, які ще залишилися у Херсоні. Мій син — учасник інклюзивного театру, і ми декілька разів навіть брали участь у неформальній програмі «Мельпомени». А це вперше в цьому році, бо не мали можливості збиратися на репетицію через безпекову ситуацію. Дуже любимо цей театр і дуже цінуємо цей фестиваль. Ми брали участь колись у фестивальній ході у костюмах — і це велике щастя, велика радість для всього міста», — розповідає Віра Білоус.

Цьогоріч у ролі богині Мельпомени дебютувала акторка театру Куліша Ольга Крилова. У команді фестивалю вона з 2016 року, але відкривати його в цьому амплуа їй довелося вперше. «Цьогоріч я вперше відкриваю Мельпомену Таврії в ролі самої Мельпомени. Зустрічала гостей, вручала після вистави статуетки і організаційні ролі були такі. Я бажаю, щоб у наступному році у нас було дуже потужне відкриття, і щоб ми змогли зустрічати гостей з багатьох країн і театрів», — каже акторка.

Режисерка «Фестивального Кавунника» Ірина Корольова в оргкомітеті від 1999 року — року заснування фестивалю. За 28 років вона ставила гала-концерти, капусники, вечори знайомств, карнавальні ходи. Цього разу разом із командою вирішила відійти від звичного формату. «Ми відійшли від традиційного театрального капусника, який раніше робили, але намагалися цей кавунник зробити брендом Херсона. І наситити його якимись цікавинками, інтерактивами із залом, конкурсами для того, щоб наші глядачі відчули театральну суть дійства. Хотілося, щоб херсонці разом із «Мельпоменою», із нашим фестивалем хоча б трохи посміхнулися. Вийшли із свого звичайного життя до життя, яке створює театр, до посмішок, до гарного настрою, до гарних емоцій», — говорить Ірина Корольова.

Цьогорічний фестиваль проходить під гаслом «Театр там, де ми». Попри війну та постійні обстріли, театральне життя у Херсоні не зупиняється, а колеги з інших міст долучаються на відстані. «Фестиваль йде під девізом «Театр там, де ми», тому що ми навчилися грати вистави у різних просторах, і сьогодні використовуємо їх також у Херсоні. Це різні локації, де відбуватимуться театральні події, наприклад у Миколаєві. Головне, що ми не відкривали завчасно реєстрацію, бо в нашій ситуації дуже складно планувати завтрашній день. Але ми запросили друзів, вони відгукнулися і це найголовніше. «Мельпомена» крокує Україною, не дивлячись на ситуацію, в якій сьогодні вся країна знаходиться. Потерпає не тільки Херсон, ми на передньому краї, а й Західна і Центральна Україна, але ми тримаємося, і мистецтво, культура надають нам сили це робити», — розповів президент фестивалю «Мельпомена Таврії», директор херсонського театру ім. М. Куліша Олександр Книга.

Фестиваль, який цього року вперше за часів повномасштабної війни зібрав херсонців у рідних стінах, доводить: культура в прифронтовому місті — не розкіш, а спосіб триматися. І поки сцена існує, існує і місто.