Берлін кличе: набір на програму з культури пам’яті для українців

7 вересня 2026, 20:49 ·298 слівредакція

Платформа пам’яті «Меморіал» та Cultural Vistas шукають 15 українців, які працюють із пам’яттю, для п’ятиденного обміну в Берліні. Дедлайн — 14 вересня 2026 року.

У жовтні 2026-го Берлін стане точкою перетину українського та німецького досвіду осмислення минулого. Платформа пам’яті «Меморіал» спільно з організацією Cultural Vistas у межах проєкту Memory in Action оголосили конкурс на участь у Berlin Remembrance Exchange Programme — п’ятиденній програмі професійного обміну, що триватиме з 12 по 16 жовтня.

Організатори наголошують: це не лекторій, а простір для зустрічі практик. Українці, чия щоденна робота пов’язана з пам’яттю та війною, зможуть побачити, як із цим працюють німці, і водночас розповісти про те, що зараз формується в Україні. «Berlin Remembrance Exchange Programme — це можливість познайомитися з німецьким досвідом роботи з пам’яттю та водночас представити у Берліні сучасні українські практики, які формуються під час війни. Ми хочемо створити простір для професійного обміну між українськими та німецькими дієвцями, спільного осмислення різних підходів і пошуку партнерств для майбутніх проєктів», — кажуть вони.

До участі відберуть 15 людей з України. Серед них — 12 дієвців, які працюють із пам’яттю (представники громадських організацій, музеїв, освітніх і культурних інституцій, дослідники публічної історії, автори меморіальних, документальних, мистецьких чи цифрових проєктів), та троє журналістів. Медійники, які висвітлюють теми пам’яті про загиблих, меморіальних практик або наслідків війни, після повернення мають підготувати для свого видання тематичний матеріал.

Організатори беруть на себе всі ключові витрати: проїзд з України до Берліна й назад, проживання та інші витрати під час програми. Заявки приймають до 21:00 14 вересня 2026 року, а результати конкурсу оголосять 18 вересня.

Ця програма — рідкісна нагода не лише побачити, як німецька культура пам’яті працює в міському просторі та суспільних дискусіях, а й зав’язати партнерства, які можуть перерости у спільні проєкти. Для українців, які щодня фіксують сліди війни, такий обмін — крок до того, щоб наш досвід був почутий у Європі, а не лише збережений у архівах.