Мурал із перехрещених рушників з'явився у Новгороді-Сіверському

У прикордонному Новгороді-Сіверському на Чернігівщині з'явився новий мурал, який одразу привертає увагу і змушує зупинитися. На стіні місцевого будинку культури зображені перехрещені рушники — давній символ, що тепер набуває нового звучання, уособлюючи нерозривний зв'язок народу та захисників.

Автор муралу — військовий із позивним «Гора». Він розповідає, що ідея полягає в тому, аби нагадати містянам: саме в єдності сила нації. Зображення доповнює QR-код, який веде на сторінку Руху опору — він справжній, тож кожен охочий може дізнатися більше.

Місце для стінопису обрали невипадково. Пів року тому в будинок культури поцілили п'ять російських «Гераней», центральна зала тоді повністю вигоріла. Художник каже, що принципово не працює на школах, лікарнях чи житлових будинках — натомість обирає місця, які вже зазнали ударів, або нейтральні, але такі, де буває багато людей, особливо молоді.

Символіка муралу багатошарова. Перехрещені рушники поєднуються зі знаком Руху опору. Як пояснює автор, один кут — це минуле, другий — майбутнє, а крапка — сьогодення. Орнамент на рушнику не випадковий: це старовинні візерунки, які зустрічаються на традиційних вишивках Новгород-Сіверщини. Їхні зразки надали в міській раді, а підтвердження автентичності отримали в музеї Гончара.

Цей мурал — частина більшого проєкту Руху опору, який реалізують під кураторством Сил спеціальних операцій. Перші стінописи з'явилися у п'яти прифронтових містах ще у 2025 році. До роботи долучалися відомі митці: лауреат Шевченківської премії Андрій Єрмоленко, художник з Івано-Франківська Ярема Стецик та львів'янин Михайло Скоп. Тепер естафету перейняли інші автори — і цивільні, і військові.

Цьогоріч схожі мурали з'явилися в прикордонних Сновську та Корюківці. А новгород-сіверський стінопис автор присвятив своєму побратимові з позивним «Укроп», який загинув у Бахмуті 2022-го.

Місце для муралу обрали поряд з «Алеєю надії» — і це глибоко символічно. Художник зізнається: коли підійшли жінки, матері та діти військовослужбовців, які чекають рідних з полону чи зниклих безвісти, вони роздивлялися роботу, плакали й обнімалися. «Я працюю для них», — каже він.

Цей мурал — не просто прикраса стіни. Це щоденне нагадування про те, що минуле й майбутнє переплітаються тут і зараз, у єдності людей, які боронять свою землю та пам'ятають тих, хто віддав за неї життя.