Українське Слово

16 років тому Євросоюз вирішив впроваджувати політику реформування сільських територій. Щойно Польща стала членом ЄС, як її відразу ж зацікавив цей проект. Ще б пак – адже виникла можливість втілювати власні мрії, отримуючи при цьому фінансову допомогу! Починалося усе у 2005 році, а вже сьогодні поляки можуть похвалитися неабиякими результатами розвитку сільських територій у рамках проекту «Лідер». Про це кореспондент “ГолосUA” дізнався під час студійного візиту українських журналістів до міста Колобжег, що відбувався в рамках проекту «Прозора Україна для Східного Партнерства».

Перші кроки

Спочатку жителі польських сіл не мали жодного уявлення про те, як можна змінити ситуацію. Тож, як запевняє голова товариства «Лідер Поєзежа» Іренеуш Костка,  першими кроками були звичайні зустрічі: «Я пригадую першу зустріч десятьох війтів і бургомістрів, які вирішили, що хочуть приєднатися до цієї програми. Дискутували тоді 2-3 години. І таких зустрічей із дискусіями було багато по всій Польщі. Адже нам потрібно було окреслити стратегію, вирішити, що ми хочемо робити». Якщо Євросоюз визначив певні цілі програми, то кожна сільська місцевість мала з’ясувати, яким чином досягати цих цілей. У той же час, окреслені заходи виявилися різними, адже кожна територія різниться від іншої в історичному та ментальному плані, має свої туристичні умови, природне середовище тощо.

Окрім вироблення певної стратегії дій, програма включала в себе обмін досвідом. Дуже допомогли поїздки до Німеччини та Швеції. Як зізнався І. Костка, зустрічі з тамтешніми громадами були цікавими перш за все тому, що німці та шведи, наприклад, мали схожі проблеми, але вони знайшли до них інший підхід. «У підсумку у нас з’явилося відчуття, що ми можемо бути активними, ми були об’єднані однаковими цілями, ми привчалися до демократії і розуміли, що ту активність, яка спить у наших мешканцях, ми зможемо «розбудити». Адже в кожній людині є величезний потенціал, лише потрібен імпульс. Це дало сподівання, що всі надбання будуть на користь сільській громаді», - наголосив І. Костка. За його словами, діяльність локальних груп активності спонукає мешканців сільських територій до подолання власних слабкостей та умілого навчання задля того, щоб побороти слабкі сторони або перетворити їх на сильні. «На жаль, слабкою стороною діяльності «Лідера» у Польщі є бюрократія. Вона гальмує розвиток сільських територій, і цього не можна поки-що уникнути. Проте  ведеться інтенсивна робота, яка призведе до спрощення деяких процедур», - запевнив голова товариства «Лідер Поєзежа».

Виділення коштів – справа копітка

Використання європейських коштів у Польщі завжди відбувається на принципах конкурсного відбору. І тут варто зробити акцент на тому, що в процесі визначення найбільш гідного і корисного для громади проекту у жодному випадку не може йтися про якісь політичні складові. Натомість перевага надається  справді кращому проектові. Як розповів І. Костка, його організація розробила проект «Стратегія місцевого розвитку» і подала заявку на конкурс. Через півроку виявилося, що саме цей проект отримав фінансування.

«Тож маємо можливість використати 21 мільйон злотих. Наша стратегія поширюється на 12 гмін (це 127 тисяч мешканців). За кількістю мешканців, які охоплені проектом, ми є найбільшою групою активності у всьому Західно-Поморському воєводстві (таких груп всього 15). І що цікаво – коли нещодавно була зустріч війтів і бургомістрів, вирішувалося питання розподілу цих коштів. То посадовці дуже швидко знайшли спільну мову і домовилися», - наголосив І. Костка.  

А відбувається все так: управа воєводства спільно з місцевою групою активності оголошує конкурс на виконання програми «Лідер», а в регіональних ЗМІ з’являються відповідні оголошення про це. У визначений термін мешканці приносять заявки, в яких описують, що саме вони хочуть зробити. Оцінює ці заявки спеціально створена рада рішень, у якій кожну гміну (найменшу адміністративну одиницю – село чи групу сіл) представляють двоє осіб. «Брати участь у конкурсі можуть об’єднання громадян, фонди, гміни, фізичні особи, будинки культури, релігійні організації… Заявок на проекти дуже багато, але ми не надаємо фінансування, керуючись принципом «кум, сват, брат».

Кожен проект проходить два етапи оцінки. Спочатку рада рішень дивиться, чи відповідає цей проект загальній стратегії програми «Лідер». Якщо так, то проект вносять у список для подальшого розгляду. Але черговість у цьому списку ґрунтується на підставі місцевих критеріїв відбору», - запевнив І. Костка. Він також пояснив, що перед кожним конкурсом проводяться консультації, щоб пояснити мешканцям, як реалізувати стратегію.

Список із проектами, які відібрала рада, керуючись місцевими критеріями відбору, потрапляє до маршала (губернатора), де перевіряють, чи дотримано усіх формальностей. І тільки після цього виділяються кошти. 80 % фінансування малих проектів бере на себе Євросоюз. Інші кошти має знайти громада. Для проектів з відновлення сільської місцевості фінансування становить 75% європейських коштів, для розвитку малих підприємств на селі – 50 %.

До речі, ідей щодо того, як змінити своє життя на краще, у поляків є чимало. Про це свідчить уже хоча б той факт, що в минулому році тільки на малі проекти було подано 80 заявок, тоді як погоджувальна рада відібрала лише 44, бо саме на стільки проектів вистачило б фінансування. Успішним прикладом таких малих проектів можна вважати спорудження сушки для лісових ягід, грибів та домашніх фруктів в агротуристичній садибі «Агро-хатка» у селі Бежвнік. Господарі не просто користуватимуться сушаркою. Усіх охочих вони навчатимуть, як збирати і правильно сушити гриби і ягоди.

Квашені огірки та хоббіти

У стратегії розвитку польських сіл найбільш популярними є дії, що пов’язані з локальними, місцевими продуктами. Наприклад, таким місцевим продуктом є квашений огірок, дивовижним чином пов’язаний із озером. У містечку Каліш-Поморський придумали, як зробити свято за допомогою процесу квашення огірків. Там уже багато років поспіль відбувається таке собі вшановування огірків: закорковані бочки зі спеціями та овочами під звуки оркестру занурюють в озеро. Натомість, витягають бочки, які там пролежали рік, і всі мешканці куштують смачнючі озерні огірки. Знавці говорять, що смак квашенини залежить від деревини бочки (найкраще буцімто підходить дуб) та ще від багатьох факторів - усі секрети ніхто не хоче розголошувати. Таким чином, Каліш-Поморський раз на рік стає місцем паломництва для туристів, охочих поласувати озерними огірками.

Громадський діяч і координатор проекту «Прозора Україна для Східного партнерства. Медійне та громадське сприяння» Пшемислав Фенрих додає, що те саме роблять і з квашеною капустою: «Ми зрозуміли, що люди зараз хочуть не тільки матеріальний продукт – можна з’їсти квашений огірок, і все. Але якщо з цього зробити гру, викликати емоції, почати бавитися із цим огірком, втопити його у воді, щоб потім витягти і з’їсти, тоді продуктом є емоція, пригода, враження», - запевняє пан Ферних. І відразу пригадує, як його захопила історія села Сераково. Ще зовсім недавно там у людей не було роботи, бо зникли всі колгоспи. Проте мешканці знайшли вихід – вони прочитали книжку Толкієна «Володар перснів» і помітили, що їхнє село дуже схоже на місцину, де живуть хоббіти.

«Якщо ви туди приїдете, то вас привітають мешканці дерев’яних будинків. Потрібно буде заплатити 29 злотих, і відразу можна йти за «володарем перснів». У лісі вам зустрінуться хоббіти, королева ельфів, гноми та багато інших персонажів. Там всюди щось відбувається, ви виконуєте якісь завдання, хтось на вас нападає, проте ніхто нікого не скривдить, тільки трішки полякають. На Сераково вже кажуть «Хоббітове». За моєю інформацією, чимало людей приїздять туди і тільки в цьому році туристи вже залишили там 100 тисяч злотих. Тобто, це продаж емоції, коли нічого іншого немає», - розповів П. Фенрих. 

І таких «тематичних сіл» у Польщі чимало. Так, село Граново невдовзі має стати «конфітюрним» -  там росте багато вишень, а місцеві мешканці вміють варити дуже смачні конфітюри, джеми та варення. А неподалік є ще одне село, де збереглася унікальна капличка тамплієрів. «Його жителі хочуть створити село походів хрестоносців. Уже наступного року там буде збудоване середньовічне містечко, де протягом трьох літніх місяців будуть мешкати люди, які захочуть пожити в середньовіччі. Там буде князь, лицарі, обслуга…

Гості, які будуть приїздити, зможуть там жити за умови, що все, що з собою привезли, залишать за брамою міста (включно з одягом). Будуть тягнути жереб - ким вони мають бути в цьому містечку, їх переодягатимуть. Так, лицарі отримають справжнісінькі обладунки. Більшість мешканців зацікавлені в тому, щоб брати участь у цьому дійстві. Частину своїх будинків вони хочуть переобладнати і створити таким чином середньовічне містечко. Це буде такий собі регіональний продукт», - розповів І. Костка. За його словами, поява таких тематичних сіл – наслідок того, що мешканці зрозуміли: коли вони об’єднуються, то можуть зробити разом набагато більше, ніж поодинці, а також мають змогу заявити в один голос про проблеми, які найбільше турбують, і разом шукати способи їх вирішення. Одним із таких доволі ефективних способів якраз і є продаж емоцій.

Чим дельфін відрізняється від корови?

Кожен проект, на який дає кошти Євросоюз, повинен відповідати кільком основним вимогам. Перш за все йдеться про якнайкраще використання натуральних та культурних ресурсів, надбань і традицій. Також важливою умовою є прагнення до покращення якості життя у сільській місцевості. Причому, поляки наголошують, що сільські мешканці мають заробляли гроші, не займаючись при цьому сільським господарством, а натомість повинні шукати і знаходити інші джерела доходу. І нарешті чи не найголовніша умова – збільшення доданої вартості локальних продуктів. Здавалося б, що може бути отією «доданою вартістю» у конкурсі з риболовлі? Люди ловлять рибу, потім це все зважується, і той, хто найбільше наловив, отримує призи.

«А тепер запитайте себе, чи дружина того, хто наловив найбільше риби, теж задоволена. Адже їй доведеться чистити ту рибу. Тому тут додана вартість полягає в тому, що ми запрошуємо до цієї гри ще й інших людей. Ставимо намети, кухні та плити, і ті рибалки разом із дружинами мають приготувати страву саме з тієї риби, яку наловили. На цей процес приходять подивитися усі мешканці села. Рибаки мають віднайти такий спосіб, щоб відвідувачі голосували за них. Вони бігають із пательнею, оповідають, яка смачна риба, щоб якомога більше людей скуштували страву. Дітки теж допомагають батькам. І таким чином виграє не той, хто найбільше виловив, а  той, кого мешканці вибрали, і чия страва виявилася найсмачнішою», - розповів І. Костка, а потім продемонстрував слайд, на якому зображено дельфіна та корову, що стрибають через морські хвилі. Мовляв, поляки мають досвід та охоче поділяться ним. Тим паче, що в Україні про програму «Лідер» чули і знають, наші активісти та громадські діячі ось уже кілька років їздять за кордон переймати досвід у цій галузі, проте «віз і нині там»… Наостанок П. Фенрих обнадійливо підсумував: «Я впевнений, що Україна ввійде до Європейського Союзу, і у вас буде така сама програма. Тим більше, що вона діятиме до 2020 року».

Віта Середа