У Тернополі показали 60 робіт Альбіна Скоробогача — митець відзначає 75-ліття

Шістдесят творів, написаних за чотири десятиліття, зібрали в одному залі Тернопільської артгалереї. Таку кількість робіт Альбін Скоробогач показує з нагоди власного 75-річчя — це вже четверта його персональна виставка.

Сам автор каже, що не тримається одного жанру: у доробку є і портрети, і натюрморти, але найбільше — пейзажі, бо природу він любить найдужче. «Є художники, які творять в одному жанрі, а я не можу в одному жанрі. У мене є портрет, натюрморт. Який настрій в мене є, то й малюю. Їду в автобусі, побачив якийсь пейзаж — з пам'яті зроблю. Переважно тут зібрані пейзажі, бо я дуже люблю природу. Коли я пас корів, дивився як падає дощ, як він закінчується, як сонце з'являється, то і малюю», — розповідає митець.

Шлях до пензля почався ще в 1960-х: Скоробогач закінчив Бучацьку художню школу, а згодом працював художником на «Будіндустрії». Саме тоді, за його словами, й зародилася мрія про власну виставку. «Коли працював в Тернополі, то сюди приходив дивитись на картини і завжди мріяв зробити свою виставку. І це вже четверта моя персональна виставка», — каже він.

На стінах — приблизно половина творчого доробку автора. Чимало полотен, зізнається художник, він роздарував друзям і знайомим. Нині він далі працює у рідному селі Босири.

Серед відвідувачів — двоюрідний брат митця Євген Пуцентело, архітектор. Він каже, що відчуває творчість родича особливо тонко. «Я архітектор і я дуже тонко відчуваю його творчість. Він дуже наполегливий, настільки активний в своїй роботі. Ці картини досить молоді, тут старих картин немає, за винятком деяких. Він дуже тонко передає матеріали: залізо, скло, папір, тканину. Мені подобається його картина "Зелені яблука на зеленій скатертині". Я завжди йому казав: "Чому ти на зеленому фоні зелене малюєш?", а він відповідав: "Бо я так хочу! Хочу побачити їх на зеленому фоні», — поділився Євген Пуцентело.

Виставка — це не стільки підсумок, скільки запрошення до розмови про природу, настрій і впертість у власному баченні. Адже за кожною роботою стоїть не лише техніка, а й те, що художник помітив дорогою — у автобусі, на пасовиську, під дощем.