Українські митці в Мадриді: роботи Малащука, Хімея, Кадана й Макова увійшли до Музею Тіссена-Борнемісси

Іспанський державний музейний фонд поповнився творами сучасного мистецтва, і серед них — чотири українські імена. Передачу здійснила приватна фундація TBA21, завдяки якій Національний музей Тіссена-Борнемісси отримав роботу Open World (2025) Яреми Малащука та Романа Хімея, а також серію «Ревізіоністський синдром» (2021) Нікіти Кадана — 55 рисунків.

На умовах довгострокового депозиту музею також передадуть «Задзеркалля» (2008–2009) Павла Макова та «Реконструйована зброя: стрибок тигра» (2018) Кадана. Загальна вартість переданих активів оцінюється майже у 100 мільйонів євро.

Українські твори стоять у цій збірці поруч із роботами Ай Вейвея, Марини Абрамович, Олафура Еліассона, П'єра Юіга та Білла Віоли. Аби вмістити нові надходження, музей планує розширити експозиційні площі: для сучасного мистецтва відкриють другу локацію в історичній будівлі Palacio del Hielo y del Automóvil поблизу основної споруди.

Це не перший спільний проєкт музею та фонду. У 2026 році вони разом представили виставку «Педагогіки війни» Малащука та Хімея — вона тривала з 3 березня до 21 червня і досліджувала, як війна змінює сприйняття, поведінку та суспільне життя.

TBA21 (Thyssen-Bornemisza Art Contemporary) заснувала 2002 року колекціонерка й філантропка Франческа Тіссен-Борнемісса. У 2019-му фонд відкрив штаб-квартиру в Мадриді та розпочав тіснішу співпрацю з Національним музеєм Тіссена-Борнемісси. Його колекція охоплює живопис, скульптуру, інсталяції, перформанс, відео, саунд- і цифрове мистецтво, з особливим інтересом до екології, кліматичних змін і соціальної справедливості, а також до митців із Глобального Півдня, корінних спільнот і тих авторів, які історично були недостатньо представлені в європейських музейних зібраннях.

За кожною такою передачею стоїть не лише оцінка в мільйони, а й питання про те, хто і як потрапляє до канону. Українські імена в цьому переліку — свідчення того, що сучасне українське мистецтво дедалі частіше читають у світовому контексті, а не лише крізь призму обставин, у яких воно постало.