Україна на порозі Франкфурта: розмова про почесне гостьове місце у 2030 році

Франкфуртська книжкова виставка — це не просто ярмарок, а місце, де щороку визначаються вектори світового книговидання. Бути почесною країною-гостею тут означає не лише отримати великий стенд, а й заповнити собою весь культурний простір: сцени, дискусії, музейні зали, сторінки німецьких медіа. Україна може стати такою гостею вже у 2030 році — про це йшлося 12 вересня під час 33-го міжнародного BookForum.

У дискусії взяли участь директорка Українського інституту книги Олександра Коваль, директорка міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» Юлія Козловець, представниця Goethe-Institut Марія Шубчик, а також поет, перекладач і викладач Українського католицького університету Остап Сливинський. Модерувала розмову Олена Одинока з Українського інституту книги.

За словами Олександри Коваль, розмови про участь України як почесної гості тривають уже понад двадцять років. «Предметно розмови почалися після Помаранчевої революції орієнтовно в 2005 році, але було головного, з чим їдуть на у Франкфурт – перекладів української літератури німецькою мовою. Не в кількості 5 чи 15 назв, а справді великої кількості і активної присутності українських авторів, їхніх текстів, в німецьких медіа, наявність дискурсу», — наголосила вона. На її думку, 2030 рік — це найближчий термін, хоча участь може відбутися й пізніше.

Одне з ключових питань — фінансування. Орієнтовна вартість участі як почесної країни-гості становить близько 8 млн євро (приблизно 410 млн грн). «Буде з чим їхати. Так, потрібні гроші. Державний бюджет України й закон про бюджет, не пристосований до того, щоб було передбачене гарантоване фінансування, але і до війни ніхто не гарантував, що в наступні роки фінансування буде виділене», — зауважила Коваль.

Марія Шубчик окреслила кроки, потрібні для посилення присутності України в німецькому культурному просторі. За її словами, підготовка вимагає кількох років роботи безпосередньо в Німеччині, зокрема співпраці з музеями та іншими інституціями: «Ми тут кажемо про взаємодію з музеями, німецькими культурними інституціями, про присутність в культурних подіях. Бо що таке, знову ж таки, програма ярмарку — це літературна програма, це культурна програма. Тобто ми маємо заполонити фактично собою цей простір… Коли як не зараз? Бо ми пройшли такий шлях». Водночас вона зазначила, що великої кількості перекладів української літератури на німецькому ринку поки немає, тож говорити про бум зарано, хоча вже є успішні приклади, які можна використати як вікно можливостей.

Юлія Козловець розповіла, що з українського боку вже сформувалася група партнерських організацій, які щороку працюють над спільним представленням України у Франкфурті. За її словами, ця група відкрита до нових партнерів та ідей. «З 2022 року наша консолідована позиція і системність помітна і німецькими партнерами. Тому, мені здається, ми зараз говоримо про цю ідею загалом вже не так теоретично… І так, стоїть питання грошей, але ми знаємо, що коли українців зупиняла відсутність грошей, будьмо чесними… Наші німецькі партнери часом навіть жартують, що в певні роки вони вважали нас неофіційною країною гостями за масштабом того, що ми там робили, з концертами, виставками, програмою на різних сценах, з проявленням українських учасників в різних частинах ярмарку. Саме тому Мистецький арсенал, наприклад, з року в рік, попри всі ті складнощі їздить окремим, є стенд переможця Премії Читомо», — наголосила вона.

Остап Сливинський звернув увагу на зміну мотивації німецькомовної авдиторії після 2022 року: «Після 2022 року, звичайно, дуже часто мотивацією був просто допомога. Ми читаємо їх, бо треба їх підтримати. Ми купуємо, можливо, не читаємо, бо хочемо підтримати. Зараз якраз українська література виходить з цієї ролі і починає грати за загальними правилами, тобто просто представляє якісний продукт. І очікування до української літератури такі ж, як і до інших. Це для нас виклик».

Марія Шубчик наголосила, що українська сторона вже готова до проєкту, але тепер у його можливості мають повірити іноземні партнери. Юлія Козловець додала, що українська та німецька сторони працюють зі спільним документом, де аналізують ризики: «В нашому спільному документі, з яким ми працюємо з німецькими колегами, в пункті ризики там десь сторінка є перераховані всякі різні ризиків, але ми з нашою українською частиною робочої групи розуміємо, що єдиний ризик там не переборний, це просто нас вбивають. А якщо не вб’ють, то в принципі всі інші ризики можуть бути подолані», — сказала вона.

Козловець також відзначила високий професійний рівень українських митців і культурних менеджерів. На її думку, це може стати одним із меседжів майбутньої участі: «За масштабом того що відбувається, за силою повідомлень, які ми адресуємо нашій аудиторії, за рівнем тих подій, які тут відбуваються, за сервісом і в тих умовах, в яких це все робиться, це просто high-level, це вищий пілотаж. Нам треба частіше собі про це говорити, що у цьому світу є чого в нас повчитися. Мені здається, до речі, що це буде один із меседжів нашої участі».

Нагадаємо, Україна братиме участь у Франкфуртській книжковій виставці 2026 року як країна-учасниця. Почесною країною-гостею цьогоріч стане Чехія, яка вже презентувала частину своєї концепції, зокрема перелік чеських письменників, які поїдуть до Німеччини.