88-й сезон у театрі ляльок: прем'єри, інклюзія та нові обличчя

Сезон, який щойно розпочався в Кіровоградському обласному театрі ляльок, обіцяє бути насиченим. Відкрили його 8 серпня грою з ростовими ляльками та прем'єрою, що вже встигла полюбитися глядачам, — «Солом'яний бичок» за твором Олександра Іноземцева. Ця вистава, створена у березні, стала однією з найпопулярніших, розповіла директорка театру Наталія Харковенко.

Афішу формують, зважаючи на попит, актуальність і можливості трупи. Відколи Харковенко очолила заклад у 2024 році, репертуарна політика змінилася: основу тепер складають народні казки та твори сучасних українських авторів, зокрема й місцевих. Цьогоріч уже показали «Ох і сусідку» за авторською інсценізацією Іноземцева на основі казок про лисицю та ведмедя, а також «Історію одного Маленького Принца» режисерки Олени Мудрієвської за мотивами повісті Сент-Екзюпері. У фіналі цієї постановки казка переплітається з реальністю війни: образ Маленького Принца стає символом втраченого дитинства та пам'яті про дітей, чиї життя обірвала війна.

До кінця року театр планує ще дві прем'єри за п'єсами місцевих авторів, але подробиці тримає в таємниці. За словами директорки, все більше постановок будуть спрямовані на виховання патріотизму та любові до країни.

Найбільший успіх у глядачів мають вистави з ростовими ляльками, які дозволяють акторам виходити в зал, взаємодіяти з дітьми та залучати їх до сюжету. Ескізи персонажів створює головна художниця Оксана Шарій, а втілюють їх бутафорки Тетяна Царюк та Наталія Фролова. Такі ляльки, зазначає директорка, — рідкість навіть для українських театрів.

Загалом у репертуарі 39 вистав, більшість розрахована на дітей від трьох до десяти років. Водночас театр розширює афішу для підлітків і сімейного перегляду. Серед таких робіт — «А пісня жива» за казкою Василя Сухомлинського в постановці головної режисерки Вікторії Ставріаніді-Стогодюк, а також вистави Олени Мудрієвської «Час здійснення мрій» і «Мама» за казкою Івана Малковича.

Щомісяця в театрі вітають іменинників: для цього батькам до 20 числа потрібно звернутися до адміністратора, надати фото дитини та копію свідоцтва про народження.

Гастролі під час війни планувати складно. Торік довелося скасувати обмінні гастролі з Черкаським театром ляльок після масованого обстрілу Черкас. Утім, колектив брав участь у фестивалях «Мереживо казкове», «Подільська лялька» та «Прем'єри сезону». Цьогоріч театр знову планує долучитися до «Прем'єр сезону» в онлайн-форматі, а з 15 до 18 вересня — до VII фестивалю Scene-Fest, де представить «Історію одного Маленького Принца». Участь підтвердили 11 колективів із різних міст України.

Кадрове питання залишається болючим. До 80% працівників — люди віком понад 60 років, а з 11 артистів у театрі відкриті ще чотири вакансії. Конкурси на посади артистів-ляльководів, звукооператора, художника з освітлення не дали результатів. Єдиним новим працівником став дитячий письменник Павло Чорний, який у липні очолив літературно-драматургічну частину. Бракує також водія та машиністів сцени.

Фінансування з обласного бюджету вистачає на поточні потреби, але не на масштабні ремонти. Будівля театру — пам'ятка архітектури, тож потребує реставрації. За зароблені гроші купують сучасне обладнання: ноутбуки, мікрофони, гарнітури. Матеріали для вистав замовляють у Києві, Харкові, навіть через OLX.

Театр працює над безбар'єрністю: фізичний доступ уже забезпечений, тепер подають грантові заявки, щоб запровадити тифлокоментування для людей із порушеннями зору та сурдопереклад.

Війна змінила все: двоє акторів служать у ЗСУ, через це чоловічі ролі тимчасово зникли з афіші, а повітряні тривоги переривають покази. Власного укриття немає — глядачів супроводжують до найближчих сховищ. Якщо тривога триває понад годину, виставу переносять або повертають гроші за квитки.

Попри все, театр продовжує працювати для ментального здоров'я дітей і родин захисників. Соціальний проєкт «Лялькова майстерня Krop-puppets» підтримує дітей військовослужбовців, переселенців та молодь з інвалідністю. Як каже директорка, театр живе, щоб дарувати дітям відчуття дива навіть у найтемніші часи.