«Сумщина. Історії, що залишаються»: як стати частиною культурного архіву області

Є регіони, які говорять не лише містами й датами, а й тихими світлинами — збереженими традиціями, обличчями майстрів, краєвидами, що стають для когось внутрішньою опорою. Саме такі історії вирішили зібрати на Сумщині: обласний науково-методичний центр культури і мистецтв запустив проєкт «Сумщина. Історії, що залишаються». Його мета — через фотографії зафіксувати те, що творить культурне обличчя області.

Організатори пропонують три тематичні напрями. Перший — культура: творчі ініціативи, мистецькі події, люди, які щодня підтримують культурне життя громад. Другий — спадщина: матеріальна й нематеріальна, родинна пам’ять, ремесла, традиції, що передаються з покоління в покоління. Третій — місця сили: куточки, події чи символи, з якими пов’язане відчуття дому, пам’яті та внутрішньої рівноваги.

Фотоісторія — це не просто кілька знімків, а серія світлин, об’єднаних спільною темою й задумом, доповнена авторським текстом, що розкриває зміст та емоцію. Для участі потрібно підготувати від чотирьох до восьми фотографій у форматах JPG або JPEG. Дозволені базова кольорокорекція та кадрування, а от ШІ-генерація чи фотомонтаж — під забороною. Знімки варто пронумерувати відповідно до логіки розповіді, підписати, завантажити в папку на Google-диску з відкритим доступом і надіслати посилання на неї через Google-форму. До фотоісторії додають авторський опис обсягом до 3000 знаків із пробілами, назву та тематичний напрям. Також можна завантажити аудіозапис до трьох хвилин — із розповіддю чи звуками місця. Важливо, щоб робота була створена спеціально для цього проєкту. Один учасник може подати по одній фотоісторії на кожен із трьох напрямів.

Проєкт не обмежиться відбором робіт. На основі зібраних матеріалів планують створити цифрову колекцію на сайті центру культури, публікації в соціальних мережах, фотовиставку. Фотоісторії використають в освітніх і мистецьких програмах, а також для друку календарів, буклетів та каталогів. Частину робіт автори можуть обрати для подальшого розвитку — доповнити аудіосупроводом і представити як мультимедійні історії.

Такі ініціативи — більше ніж конкурс. Це спроба створити живий архів, який поповнюватиметься, щоб голоси регіону не загубилися у вирі часу. Світлини, зроблені мешканцями області, стануть свідченням того, що вони вважають цінним у своїй культурі та пам’яті. І, можливо, саме ці історії залишаться для майбутніх поколінь тим, що допоможе їм відчути коріння.