Ізраїльський міністр погрожує громадянством творцям фільму NAZA

Історія цього фільму починається не з нагород, а з овації, що тривала 24,5 хвилини, — найдовшої за всю історію Венеційського кінофестивалю. Стрічка NAZA, знята співрежисерами Ювалом Абрахамом і Рейчел Шор, отримала спеціальний приз журі, а разом із визнанням — і політичний шторм, що вийшов далеко за межі кінозалів.

В офіційному описі NAZA йдеться про те, що фільм детально показує механізми, які стоять за цілеспрямованим масовим вбивством ізраїльтянами палестинських цивільних осіб у Газі. Саме ця тема, а не художні рішення, визначила подальшу долю стрічки.

Міністр культури Ізраїлю Мікі Зохар у соцмережі X назвав фільм «мерзенним», а його відзнаку на Венеційському кінофестивалі — «шокуючою». Він звинуватив кінематографістів у завданні шкоди країні. «Ненависть до себе, що палає в серцях цих творців, які готові нашкодити своїй батьківщині лише заради того, щоб отримати оплески від антисемітів у всьому світі, є немислимою і становить зраду держави... Я негайно вживу заходів для позбавлення цих огидних творців ізраїльського громадянства за зраду держави», — написав Зохар. Він також заявив, що очолив реформу в ізраїльському кінематографі, аби громадяни «не платили з власної кишені за шкоду, завдану солдатам Армії оборони Ізраїлю».

Під час вручення нагороди Ювал Абрахам сформулював позицію творців так: «Ми віримо, що заперечення злочину сприяє його продовженню, і саме тому для нас особливо важливо, щоб ізраїльтяни подивилися цей фільм — адже саме наша країна скоює ці злочини, — щоб європейці подивилися його, особливо тут, в Італії, оскільки ваш уряд і уряд Німеччини блокують тиск на Ізраїль, який міг би покласти цьому край, і щоб американці подивилися його, оскільки саме ця країна фінансує значну частину вбивств».

Венеційський кінофестиваль, найстаріший у світі, заснований 1932 року за ініціативи Беніто Муссоліні й відбувається щороку у вересні на острові Лідо. Цьогоріч він тривав з 2 до 12 вересня. Україну в паралельних секціях представляли «Тиша» Павла Шпегуна в програмі Orizzonti Short Films та «Камуфляж» Микити Гібаленка у програмі Giornate degli Autori; останній фільм представляє Німеччину.

Кіно, народжене з болю й суперечки, рідко залишається лише мистецтвом. NAZA перетворилася на точку, де сходяться мова образів і мова політики, — і саме тому її варто побачити, а не лише прочитати про неї.