«Ілюзія» в Коломиї: театр, де народжується реальність

Назва «Ілюзія» може вводити в оману. Але для коломийського театру це не про обман, а про творче перетворення. Як пояснюють засновники, вони створюють на сцені історії, яких не існує, але саме через цю вигадану реальність дарують глядачам і самим акторам справжній світ — світ, де кожен може бути почутим.

Театр виник не спонтанно. Йому передувала багаторічна робота благодійного фонду «Крокус» та Центру розвитку «Крок за кроком», які займалися реабілітацією людей з інвалідністю. Коли художня керівниця Галина Григорак почала займатися з вихованцями, виникла ідея об’єднати накопичений досвід у новій формі. Так у 2022 році офіційно з’явилася «Ілюзія».

Сьогодні в театрі близько 27 учасників, з них 18 — люди з інвалідністю. Тут грають і ті, хто має синдром Дауна, і незрячі, і глухонімі. Поруч з ними — школярі, студенти, професійні актори, вокалісти та хореографи. Особливість театру в тому, що вистава будується навколо можливостей кожного актора, а не навпаки. Як розповідає Григорак, навіть маленька дівчинка із синдромом Дауна, яка спочатку лише починала соціалізуватися, за два роки почала пропонувати власні жести та вправи, які стали частиною постановок.

Система, яку розробила команда, передбачає, що кожен здоровий учасник має партнера з інвалідністю. Вони разом рухаються сценою, і для глядача це виглядає природною частиною дійства. Для школярів така взаємодія стає уроком безбар’єрності: спочатку вони можуть боятися, але згодом розуміють, що допомога — це просто спілкування між людьми.

Вік у театрі не є перешкодою. Наймолодшій учасниці було 4 роки, найстаршій — 57. Підготовка вистави може тривати до чотирьох місяців. Заняття включають артикуляційні вправи, руханки, ігри на увагу та координацію. Але кожен елемент має подвійне призначення: тренує пам’ять, мовлення, допомагає подолати страх публіки.

У «Ілюзії» завжди є план «Б». Поведінку людей з особливими потребами неможливо передбачити повністю, тому професійні актори готові імпровізувати, а інші учасники знають, як підтримати партнера. Для глядача все має виглядати так, ніби так і було задумано.

За час існування театр створив близько десяти вистав. Першою була «Казочка. День добрих справ», потім «Місячне світло крізь Всесвіт», «Якось перед Різдвом», «Листи до Миколая» та інші. Мініатюри принесли понад десять нагород і дві відзнаки Гран-прі на міжнародних конкурсах.

Війна додала нових тем. Вистава «10 000 ангелів» народилася з українсько-шотландського проєкту: волонтерка збирала малюнки дітей, які втратили близьких. Малюнки ангелів мали допомогти дітям пережити втрату. За місяць Григорак написала сценарій, і так малюнки отримали сценічне життя.

Театр пережив повітряні тривоги, заняття в укриттях, долучав до себе ВПО. Фінансово колектив існує переважно за власні кошти, лише невелику частину дають меценати. Але, як каже керівник Тарас Косович, «сталь гартується у випробуваннях» — колектив лише зміцнів.

«Ілюзія» виходить за межі Коломиї. Є міжнародні проєкти з Канадою та Шотландією, налагоджуються контакти з берлінським театром RambaZamba та варшавським «Театром 21». Команда хоче не копіювати чужий досвід, а показати власний — унікальне поєднання людей з інвалідністю, здорових дітей, професійних акторів і наукового підходу.

Інклюзивний театральний рух в Україні лише набирає обертів, тоді як у світі він давно розвинений. «Ілюзія» прагне бути частиною цього руху. Як підсумовує Косович, через ілюзію і творчість вони дають реальний світ людям, які часто не вірять у себе. Сцена стає тим ґрунтом, який допомагає окрилитися.