Гальяно і Метрополітен-музей скасували ретроспективу через суспільний резонанс

Джон Гальяно та Метрополітен-музей у Нью-Йорку відмовилися від запланованої на 2027 рік виставки-ретроспективи. Причиною стала хвиля обурення через антисемітські висловлювання дизайнера, що зруйнували його кар'єру.
Модельєр Джон Гальяно та нью-йоркський Метрополітен-музей скасували ретроспективу, яка мала відкритися у травні 2027 року. Це рішення — результат тривалих роздумів і дискусій, що завершилися спільною заявою, опублікованою дизайнером в Instagram.
«Після довгих роздумів та обговорень з Метрополітен-музеєм і всіма зацікавленими сторонами я з великим сумом вирішив, що найкраще не проводитиме виставку в даний час», — йдеться у зверненні. Гальяно наголосив, що й досі несе відповідальність за біль, завданий його словами, особливо єврейській та азійській громадам, і глибоко шкодує про минуле.
Скандал, що змінив траєкторію кар'єри дизайнера, стався 2011 року, коли в мережі з'явилося відео з паризького бару, де Гальяно висловлювався антисемітськи. Тоді Dior звільнив його з посади головного дизайнера, а французький суд визнав винним в антисемітській поведінці, призначивши умовний штраф у розмірі 8421 долара. На суді модельєр вибачився.
Повернення в моду відбулося 2014 року, коли Гальяно очолив творчий напрям Будинку Margiela, де пропрацював десятиліття, покинувши бренд у 2024-му. Скасування ретроспективи стало болючим ударом для митця, якого досі вважають одним із найвпливовіших у світовій моді.
Виставка мала тривати вісім місяців і відкритися в один день із Met Gala 2027 — головною подією Інституту костюма, що традиційно відбувається в перший понеділок травня. Цьогоріч ця дата збігається з початком Йом-ха-Шоа, Дня пам'яті жертв Голокосту.
«Я не хочу, щоб дискусія навколо мене поставила Метрополітен-музей у скрутне становище чи відвернула увагу від чудової роботи Інституту костюма. Я також визнаю та поважаю той факт, що виставка, присвячена моїй роботі, може бути хворобливою для деяких», — пояснив Гальяно.
Ця відмова — рідкісний випадок, коли музей і митець добровільно поступаються суспільному тиску, визнаючи, що навіть геніальна творчість не може існувати поза контекстом пам'яті та відповідальності.







