У Тернополі показують 60 робіт Альбіна Скоробогача — митець відзначає 75-ліття

У Тернопільській артгалереї відкрилася четверта персональна виставка Альбіна Скоробогача, приурочена до 75-річчя художника. До експозиції увійшли 60 творів, створених протягом сорока років.

Сам автор зізнається, що ніколи не тримався одного жанру: у його доробку є і портрети, і натюрморти. «Є художники, які творять в одному жанрі, а я не можу в одному жанрі. У мене є портрет, натюрморт. Який настрій в мене є, то й малюю. Їду в автобусі, побачив якийсь пейзаж — з пам'яті зроблю. Переважно тут зібрані пейзажі, бо я дуже люблю природу. Коли я пас корів, дивився як падає дощ, як він закінчується, як сонце з'являється, то і малюю», – каже художник.

Шлях у мистецтво Скоробогач почав у 1960-х, закінчивши Бучацьку художню школу. Згодом працював художником на «Будіндустрії». Саме тоді, за його словами, й зародилася мрія про власну виставку: «Коли працював в Тернополі, то сюди приходив дивитись на картини і завжди мріяв зробити свою виставку. І це вже четверта моя персональна виставка».

На виставці представлено половину творчого доробку митця. Чимало картин він свого часу подарував друзям і знайомим. Нині художник продовжує працювати в рідному селі Босири.

Підтримати митця прийшов його двоюрідний брат Євген Пуцентело. «Я архітектор і я дуже тонко відчуваю його творчість. Він дуже наполегливий, настільки активний в своїй роботі. Ці картини досить молоді, тут старих картин немає, за винятком деяких. Він дуже тонко передає матеріали: залізо, скло, папір, тканину. Мені подобається його картина "Зелені яблука на зеленій скатертині". Я завжди йому казав: "Чому ти на зеленому фоні зелене малюєш?", а він відповідав: "Бо я так хочу! Хочу побачити їх на зеленому фоні», — розповів Євген Пуцентело.

За кожною з цих картин — не стільки школа чи жанр, скільки звичка дивитися. На дощ, на сонце, на зелене яблуко, що лежить на такій самій зеленій скатертині. Мабуть, у цьому й полягає сенс ювілейної виставки: чотири десятиліття роботи зібрано в одній залі, щоб показати не еволюцію стилю, а вірність власному погляду.