Українське Слово

У Будапешті днями пройшла перша публічна конференція, на якій головною темою була доля мільйонів дітей, що стали жертвами комуністичних режимів. Угорські науковці й політики не обійшли увагою і Голодомор в Україні 1932-33 років. Серед іншого, промовці з прикрістю констатували, що у багатьох посткомуністичних країнах правлячі еліти ще й досі не вміють або ж не хочуть належно компенсувати вцілілим жертвам репресій моральних і матеріальних збитків.

Із-поміж 12-ти організаторів цієї конференції передусім варто згадати мерію 14-го району столиці, Будапештський інститут кремлінології, Фонд Конрада Аденауера, Центральне самоврядування українців Угорщини та Військово-культурний центр.

Говорячи про мету цієї конференції, депутат парламенту від християнсько-демократичної партії Угорщини Ференц Калмар зазначив: «Разом із моїми колегами-політиками і науковцями ми започаткували цілу серію конференцій про долю дітей, жертв комунізму, адже на цю тему досі або дуже мало розмовляли в суспільстві, або й зовсім мовчали... Тому ми поведемо мову не тільки про репресованих в юні роки громадян Угорщини, але й України, Румунії, республік колишнього СРСР, про те, що насправді сталося».

«В СРСР запровадили новий вид смертної кари» - професор історії

Недавно створений Інститут кремлінології в Будапешті якраз і досліджує такі «білі плями» новітньої історії. Його керівник професор Міклош Кун мав на конференції окрему доповідь про Голодомор в Україні.

«В СРСР запровадили новий вид смертної кари. Це дозволяло режиму страчувати дітей, які досягли 12-літнього віку», - розповідав аудиторії професор історії Міклош Кун про особливості тодішнього кримінального кодексу, а також згадав закон «про три колоски» 1932 року, що передбачав розстріл із конфіскацією всього майна чи висилку на 10 років таборів за крадіжку колгоспного чи кооперативного збіжжя.

Відомий угорський науковець Міклош Кун, старших родичів якого розстріляли в ГУЛАГу, назвав Голодомор 1932-33 років однією з найбільших трагедій українського народу. Посилаючись на дані українських істориків, він повідомив, що від штучної голодної смерті в Україні померло приблизно 3 мільйони дітей. Проте точне число загиблих дітей, що стали жертвами комуністичних режимів у світі, наразі невідоме, зазначив керівник будапештського Інституту кремлінології Міклош Кун.

Жертви комунізму полишені самі на себе

«Мова йде не лише про дітей, що втратили життя через комуністичний терор або які померли голодною смертю в Україні, бо їх фактично знищив сталінський режим. Ми не повинні забувати і про тих репресованих людей, у яких не могли народилися діти, тому що система зруйнувала нормальне життя їхніх родин, по суті, вбивши саму любов у тому маленькому осередку суспільства», - продовжив цю тему Янош Лазар, керівник парламентської фракції республіканської партії (ФІДЕС). Цей політик закликав міжнародну спільноту боротися проти спекуляцій на понятті «геноцид» і не робити різниці між дітьми, що загинули в роки коричневої або червоної диктатур.

Учасники конференції в Будапешті звернули увагу на ще одну етично-правову проблему. Річ у тім, що у посткомуністичних суспільствах, зокрема в Угорщині, за 20 років демократії чинна влада і досі не має чіткого усвідомлення проблем репресованих людей, що вціліли після комуністичних тюрем і таборів. Подібно до українців, котрі пережили Голодомор, угорським громадянам далеко за 80 і вони мало говорять про жахіття молодих років і труднощі свого подальшого життя в суспільстві «розвиненого соціалізму». Чи знає про це, наприклад, нинішня угорська влада?

«Обмірковувати механізм справедливої компенсації цим людям як такий, ми, звичайно, обмірковуємо, але на даний час далі цих думок справа не пішла, і ми не знаємо, як це зробити. Судячи з того, що прозвучало на цій конференції, в тому числі дуже непрості свідчення очевидців, нам, політикам, буде чим зайнятися, адже почуте і побачене справило на нас  гнітюче враження», - зізнався член правлячої консервативної більшості християнський демократ Ференц Калмар.

Василь Плоскіна, «Радіо Свобода»