Днями спікер ВР Володимир Литвин заявив про необхідність створення в Україні банку, «заточеного» на кредитуванні майбутніх студентів. «Необхідно створювати відповідний банк, в якому абсолютно всі абітурієнти будуть брати кредит на освіту під ринкові відсотки, або зробити один з діючих банків оператором на ринку освіти», - запропонував Литвин. Також спікер пообіцяв, що у випадку, якщо студент-випускник покаже в результаті відмінні знання, держава компенсує кредит.
При будь-яких інших розкладах випускник повинен буде протягом 10-20 років повернути кредит у відповідний банк. Така система кредитування, на думку Володимира Литвина, стане стимулом для отримання необхідного рівня знань. «Необхідно відмовитися від системи платної освіти за рахунок батьків. Це породжує безвідповідальність», - сказав він.
Для створення в Україні подібного банку, на думку експертів, буде потрібно зовсім небагато - виділити чималу суму з державного бюджету і врегулювати деякі проблеми оцінки кредитних ризиків. «В Україні успішність працевлаштування, яка визначає ймовірність виплати кредиту, лише частково корелює із зазначеним спікером високим балом у заліковці, і набагато більше - з адаптивністю випускника і кон'юнктурою за його фахом», - коментує експерт з ризик-менеджменту, керуючий партнер компанії з управління боргами «Фортум» Євген Прокопенко.
Також малоймовірно, що банкіри погодяться оцінювати ризик видачі кредиту студенту без прив'язки до батьків, тобто без оцінки їх майнового стану та перетворення на поручителів. «Тут ми знову впираємося в проблему фактичного перекладання кінцевих фінансових витрат на певну категорію батьків», - говорить Євген Прокопенко.
Не впевнені експерти і в самій необхідності створення нової спеціалізованої фінансової установи. «Кредитування освіти абсолютно необхідно. Але там всі банки беруть участь в процесі. Нам сьогодні потрібні пільги держави і занижені відсотки для студентів, бо це робиться в усьому світі», - говорить президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер.
Замість створення в державі шостого за рахунком держбанку аналітики пропонують більш активно стимулювати вже існуючі. «Розумно було б передбачити певні цільові стимули, такі як відшкодування частини відсотків для банків, що кредитують навчання за затребуваними ринком/державою спеціальностями, а також законодавчі гарантії першої роботи для позичальників», - розмірковує Прокопенко.
У разі знаходження коштів на такі гарантії, держава завжди зможе направити їх і через банки з державним капіталом. «Проблема не в тому, який банк буде це робити, а в тому - за рахунок яких коштів», - упевнений заступник голови правління Міжнародного інвестиційного банку Юрій Білоконь.
Втім, деякі аналітики налаштовані ще більш критично. На їх погляд, питання можна вирішити ще простіше - надавши банкам можливість видавати кредити, які буде погашати держава. «Якщо приватний сектор не хоче надавати дешеві кредити, то держава повинна «доливати» якісь кошти. Якщо ми будуємо систему освіти на боргах, то робити її потрібно так само, як зараз працює система з компенсацією відсотків для сільгоспвиробників», - вважає економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.
Як кредитують за кордоном
У континентальній Європі плата стягується, як правило, тільки за навчання за спеціальністю ділового управління і на магістерських програмах. Держава також виплачує стипендії студентам, сукупні доходи сімей яких недостатні для його прийнятного утримання. Таким чином, залучення кредитних коштів за оплату вищої освіти в ЄС актуальним лише для незначної частини бажаючих її отримати.
Суттєвим джерелом фінансових ресурсів американських вузів є добровільні перерахування від приватних осіб та асоціацій випускників. З іншого боку, в США останнім часом освіта у вузах стає все дорожче. Плата за рік навчання становить від $5 тис. до $40 тис. (школи MBA).
І хоча бідним студентам даються щедрі стипендії, їх часто недостатньо.
Як варіант, населення може вибрати досить поширений в США федеральний кредит, коли поручителем студента виступає уряд США. Це означає, що уряд страхує банки, що видають освітні кредити. У даному випадку федеральний уряд сам встановлює відсоткову ставку по кредитах. Зазвичай ставка прив'язана до ставки рефінансування і коливається від 4 % до 8 % річних, тобто є прийнятною для абсолютного числа студентів.
Леся ВИГОВСЬКА, «Экономические известия»
Студентам запропонували грошей
