Український фотограф Олександр Чекменьов презентував у Києві книгу «Донбас». Вона складається зi серії знімків, розпочатої ще п’ятнадцять років тому, а також спогадів і вражень автора, записаних у формі інтерв’ю з ним. Народжений у Луганську, фотограф показує життя тамтешніх мешканців, яким бачив його з дитинства. Навіть сторінки фотокниги чорні, як антрацит.
Те, що на створення знімків пішло близько п’ятнадцяти років, не є випадковим: ймовірний читач книги, навіть потрапивши на Донбас, застане його зовсім іншим, вважає фотохудожник Олександр Чекменьов. Тому його книжка – про Донбас, що зникає: з людьми в бараках, важкою працею, нелегальними шахтами.
Книга складається із 66 фотографій та спогадів автора про місця і людей, на них зображених. Перші фотографії були зроблені у 1994-му після аварії на одній із копалень Луганщини, потім були репортажі про нелегальне видобування вугілля. Тоді столичний фотокореспондент Чекменьов над створенням книги не задумувався. Ідея з’явилася пізніше: коли фотограф побачив, що місце, де минув доволі вагомий відрізок його життя, стало невблаганно змінюватись.
«Я не знаю, хто із тих людей живий, а хто ні, – говорить Олександр Чекменьов. – Одного разу я знімав сім’ю, одну з перших, котра прийняла мене. Сім’я жила в бараку, взятому самозахопленням. Мати і син працювали у нелегальній шахті, батько боявся спускатись під землю, займався ремонтом. І були ще бабуся і дідусь. Так от, першим помер цей хлопець, потім батько з матір’ю… Їх п’ятьох немає. Тобто ось – у мене є знімок, але його нікому віддати».
В українських книгарнях «Донбасу» не буде
Антрацитово-чорна фотоісторія Донбасу зацікавила видавців із Німеччини. Вона тримовна: текст подається німецькою, англійською і російською. Російськомовний варіант додали буквально в останній момент: ні автор, ані видавці не розраховували просувати книжку на російському, не кажучи вже про український ринок. Тому купити її у нас можна буде хіба в інтернет-магазинах, зауважує автор.
Цінність фотокниги «Донбас» у тому, що вона про тамтешніх людей, вона унаочнює їхнє життя, показує його особливості, вважає колега автора фотограф Олександр Ляпін.
«Там є трагедія – так, є праця, є відпочинок, є свято – весілля, – зазначає він. – Це розповідь. Документальна розповідь. От можна зняти документальний фільм, а можна зняти таку фотографію. Це такий спокійний виважений погляд, така цікава і теж дуже спокійна і прониклива розповідь. Про людей, у першу чергу».
У намірах автора «Донбасу» – створення пересувної фотовиставки. За його словами, лишилося тільки знайти кошти на це.
Книга складається із 66 фотографій та спогадів автора про місця і людей, на них зображених. Перші фотографії були зроблені у 1994-му після аварії на одній із копалень Луганщини, потім були репортажі про нелегальне видобування вугілля. Тоді столичний фотокореспондент Чекменьов над створенням книги не задумувався. Ідея з’явилася пізніше: коли фотограф побачив, що місце, де минув доволі вагомий відрізок його життя, стало невблаганно змінюватись.
«Я не знаю, хто із тих людей живий, а хто ні, – говорить Олександр Чекменьов. – Одного разу я знімав сім’ю, одну з перших, котра прийняла мене. Сім’я жила в бараку, взятому самозахопленням. Мати і син працювали у нелегальній шахті, батько боявся спускатись під землю, займався ремонтом. І були ще бабуся і дідусь. Так от, першим помер цей хлопець, потім батько з матір’ю… Їх п’ятьох немає. Тобто ось – у мене є знімок, але його нікому віддати».
В українських книгарнях «Донбасу» не буде
Антрацитово-чорна фотоісторія Донбасу зацікавила видавців із Німеччини. Вона тримовна: текст подається німецькою, англійською і російською. Російськомовний варіант додали буквально в останній момент: ні автор, ані видавці не розраховували просувати книжку на російському, не кажучи вже про український ринок. Тому купити її у нас можна буде хіба в інтернет-магазинах, зауважує автор.
Цінність фотокниги «Донбас» у тому, що вона про тамтешніх людей, вона унаочнює їхнє життя, показує його особливості, вважає колега автора фотограф Олександр Ляпін.
«Там є трагедія – так, є праця, є відпочинок, є свято – весілля, – зазначає він. – Це розповідь. Документальна розповідь. От можна зняти документальний фільм, а можна зняти таку фотографію. Це такий спокійний виважений погляд, така цікава і теж дуже спокійна і прониклива розповідь. Про людей, у першу чергу».
У намірах автора «Донбасу» – створення пересувної фотовиставки. За його словами, лишилося тільки знайти кошти на це.
 |
| Жінка копає нелегальну жахту на смітнику. Ровенки.Луганськ. 2003р. |
 |
| Чоловіки витягують вугілля з нелегальної шахти. Перевальськ. Луганськ. 2003р. |
 |
| Шахтарі за допомогою трактора знімають верхній прошарок землі для нелегальної шахти. Перевальськ. 2003р. |
 |
| Славиносербськ.1994р. |
 |
| Шахтар з нелегальної шатхи, де часом працюють стоячи, а часом сидячи... |
Джерело: Радіо Свобода
|
|
