Журнал про людей, які змінюють міста: 19 історій від «Моє місто»

Є історії, які починаються з гучних гасел, і є ті, що народжуються з тихого рішення. Жінка на Сумщині сіла в’язати балаклави не для власного сина, який на той момент вважався зниклим безвісти, — а для чужих хлопців на фронті. Вона вірила: якщо подбає про чиюсь дитину, хтось так само подбає про її.

Ця історія — одна з дев’ятнадцяти, що увійшли до нового журналу організації «Моє місто», який виходить напередодні її 11-го дня народження. Видання вже доступне онлайн, а про друковану версію можна дізнатися на сторінці організації.

«Моє місто» починалося з двох людей у невеликому одеському офісі та ідеї об’єднати небайдужих до свого міста. Сьогодні це всеукраїнська спільнота, яка зібрала понад 78 мільйонів гривень і реалізувала 299 проєктів. Але цей журнал — не про цифри, а про людей, які за ними стоять.

Серед героїв — колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко, який провів майже три з половиною роки в полоні за відмову співпрацювати з окупантами й після звільнення одразу почав допомагати іншим. Христина Студинська, чий центр у Херсоні дає мамам можливість перепочити. Харківський театр «Нафта», який показав виставу нечуючим людям — після неї плакала вся зала, а разом із нею й команда на сцені. Інструктор із дайвінгу Євгеній Колесник, чиї заняття з ветеранами завершуються тим, що людина вперше за роки війни спить 13 годин поспіль.

«Не мер, не депутат, не керівник — а ти сам. Коли перестаєш шукати винних і починаєш запитувати себе: “А що я можу зробити?” — відбувається справжня магія», — каже засновник «Моє місто» Артем Бородатюк. Саме ця логіка тримає всі історії разом.

Це не розповіді про героїзм у гучному розумінні. Це історії про людей, які якогось дня вирішили спробувати щось зробити — попри війну, вигорання, брак ресурсів і сумніви.

«Найбільш вражаючим для мене є вміння наших авторів трансформувати біль і горе у проєкти прямої дії. Людина стикається з бідою і не закривається в собі. Натомість перетворює пережите на енергію, що здатна створити інституцію, яка роками діятиме в цій сфері. Ці люди системні, винахідливі й наполегливі. Вони можуть вигорати, втомлюватись, розчаровуватись, але щоразу згадуючи, заради чого це роблять, знаходять в собі сили і продовжують», — ділиться голова правління «Моє місто» Сергій Лукачко.

Це видання — спроба показати, що зміни в країні рідко починаються з великого плану. Частіше — з однієї людини, яка одного разу вирішила не проходити повз.