«Вінницька дифузія»: десятеро митців малюють місто під час війни

Цьогорічний серпень у Вінниці позначений особливою мистецькою подією — пленером «Вінницька дифузія». Ініціатором проєкту став німецький художник Алан Меєр, який уже понад десятиліття пов'язує своє життя з Україною. Від 2014 року він проводив творчі зустрічі для дітей та дорослих у Маріуполі, Краматорську й Авдіївці, а з 2022-го організовує пленери у Вінниці.

Цього разу десятеро місцевих митців щодня збираються на новій локації, щоб разом малювати місто. П'ятого серпня майданчиком для творчості стала Європейська площа — там працювали п'ятеро учасників. Для Алана Меєра це не просто спосіб об'єднати художників, а насамперед спроба зберегти мистецьке життя в країні, яка переживає війну. «Треба, щоб мистецтво тривало тут, щоб було мистецтво в Україні, коли війна закінчиться, щоб тут не було пустоші. Я намагаюся підтримувати. Треба малювати, писати, треба робити — це важливо», — зазначає він.

Сам Алан цього разу малює водонапірну вежу й намагається надихнути інших зображати міські пейзажі та вінничан. «Ми малюємо Вінницю. Я намагаюся, щоб це були городські пейзажі, вінничани. Це нелегко, багато хто малює щось своє, фантазії. Я більш реалістичний, намагаюся підштовхнути, щоб малювали Вінницю. Мені дуже подобається це місто, воно дуже гарне», — ділиться художник.

До пленеру долучаються й ті, хто вже знайомий із форматом. 27-річна Юлія Лучинська малює разом із Аланом від 2023 року. Їй подобається атмосфера відкритого простору: «Кожного разу багато людей приходить. Це весело — вийти помалювати, люди підходять, нові місця, де малюємо».

Вінницький художник Олександр Нікітюк вбачає в таких акціях ще й важливу просвітницьку місію. На його думку, пленери популяризують мистецтво серед містян, які не завжди відвідують галереї. «Це дуже важливо. Не кожна людина може піти в галерею, це не дуже популярно у нас. Це відсутність популяризації. Що може краще популяризувати, ніж вийти на вулиці й малювати? Це дає можливість людям побачити, як це все відбувається», — пояснює він.

Серед учасників — і художниця Катерина Гуцько, яка працює над другою роботою пленеру: зображує коня на каруселі. Для неї це своєрідна метафора самого процесу. «Коли ти на пленері, треба вчитися працювати швидко, чітко. Не сподобалось — все зафарбували. Ми можемо працювати і після пленеру. Це кінь на каруселі, трохи хитається. Це метафора на пленер. Я зроблю його гарним, всі зійшлись навколо», — розповідає Катерина.

Агнеса Бо-Гі вже працює над третьою картиною — пише двох колежанок, які малюють поруч. «От мені подобається, що Катя поруч сидить, башня, тут погляд, пташка, інтуїтивний портрет. А це інша наша подруга. Зелені багато», — описує вона задум.

Усі створені протягом десяти днів роботи планують об'єднати у виставку, яку покажуть жителям і гостям Вінниці. Час і місце презентації поки що не визначені. Попри війну, мистецтво в місті триває — і це, мабуть, найкраща відповідь на спробу знищити життя.