У
Українське словоКультура, мистецтво, література
Знайти

Література війни: голоси, які творитимуть майбутнє України

·942 слівредакція
Література війни: голоси, які творитимуть майбутнє України

Військовослужбовець ЗСУ, художник і письменник, пише з позицій під Запоріжжям, доводячи: тексти, народжені в окопах, стають літописом нації та зброєю в боротьбі за незалежність.

У норі позиції 6-ї роти 2-го батальйону 128-ї гірсько-штурмової бригади на Запоріжжі народжується література, яка має говорити зі світом гучно й правдиво. Її автор — митець і військовий, для якого блокнот і шість ручок, куплені перед виїздом на передову, стали оберегом пам'яті. На першій сторінці — адреса дружини Ірини Панчевої, щоб побратими знали, куди передати записи, якщо він не повернеться. Це не просто щоденник, а спосіб зафіксувати реальність, зберегти імена та позивні, перетворити досвід війни на код нації.

Письменник переконаний: кожен текст про російсько-українську війну важливий, кожен голос має вагу. Він нагадує, що культура — не м'яка сила, а повноцінна зброя, що формує дух опору. Війна триває понад десять років, і діти, які малювали малюнки бійцям у 2014-му, тепер самі тримають зброю. Нова мілітарна культура стає фундаментом, на якому будуватиметься українська ідентичність.

Автор з болем згадує, як раніше видавці уникали тем війни, вважаючи їх некомерційними, а театри відмовлялися від п'єс, аби не травмувати глядача. Він відкидає такі вагання: якщо не ми створюватимемо чесні історії, це зроблять росіяни. Література, кіно, театр мають стати літописом боротьби, навіть якщо ці тексти болючі. Цей біль не варто боятися — він частина правди.

Окремо він наголошує: українцям не потрібно шукати власного Ремарка чи Гемінґвея, апелюючи до чужих імен. Це комплекс меншовартості, який знецінює роботу митців, що захищають країну. Достатньо своїх голосів — Олени Герасим'юк, Ярини Чорногуз, Бориса Гоменюка, Тараса Матвіїва, Максима Кривцова, Єви Тур, Артура Дроня та багатьох інших. Їхні імена мають звучати гордо, адже вони формують новий канон, навігацію для майбутніх поколінь.

Культура, за словами автора, — це відповідь на питання, хто ми, за що боремось і куди йдемо. Це моноліт, з якого твориться нація, ґрунт, на який стануть наші діти. І поки він пише під землею, чекаючи ворога, його рядки стають частиною великого літопису визвольних змагань. Українське небо, земля, вода й повітря довіряють йому життя, і він відповідає словом.

Читайте також