Музей театру, музики й кіно: 10 фактів, які вас здивують

У Києво-Печерській лаврі вже понад 100 років існує музей, що зберігає душу українського театру. Його історія починається з Леся Курбаса та «Березоля», а колекція вражає від вертепів XVIII століття до сценічних костюмів Марії Заньковецької.
У самому серці Києва, на території Києво-Печерської лаври, діє Музей театрального, музичного та кіномистецтва України. Його історія сягає 1923 року, коли Лесь Курбас разом з учасниками театру «Березіль» заснував цю інституцію. Спершу музей розташовувався на Хрещатику, там, де нині станція метро, а згодом — у приміщенні, яке зараз займає театр Франка. Лише 1926-го, коли «Березіль» переїхав до Харкова, музей осів у Лаврі.
Цікаво, що тодішній директор Петро Рулін нарікав на віддаленість локації від центру. Сьогодні ж це — історичне ядро міста, куди прагнуть потрапити поціновувачі мистецтва.
Логотипом музею став твір «Маски» Вадима Меллера, створений 1919 року для школи рухів Броніслави Ніжинської. Меллер — художник-авангардист, і саме тут зберігається найбільша в Україні колекція його театральних робіт.
Експонати «Березолю» — одна з найбагатших частин зібрання. Їх можна переглянути онлайн у цифровому архіві Open Kurbas. А ще музей володіє найбільшою в країні колекцією театрального костюма: 195 вбрань від кінця XIX століття до сучасності, серед яких — сценічні сукні та власноруч вишиті сорочки Марії Заньковецької.
До складу музею входить Будинок Марії Заньковецької, де акторка провела останні роки життя, зі збереженим побутом і постійною експозицією, а також музей-квартира композитора Віктора Косенка.
Колекція Анатоля Петрицького готується до проєкту «Анатоль Петрицький: Перевідкриття», запланованого на кінець серпня 2026 року. Окрім ескізів і авангардних костюмів, представлять твори, які не бачили світ понад 50 років, а також рідкісні кадри зі скляних негативів.
Музей регулярно організовує безкоштовні лекції та екскурсії. Нещодавно відбулася прогулянка Байковим кладовищем, присвячена кінооператору Данилові Демуцькому. На осінь 2026 заплановані толоки на місцях спочинку митців — Вадима Меллера, Марії Заньковецької, Наталі Ужвій, Амвросія Бучми, Івана Миколайчука та інших.
Співпраця з міжнародними партнерами — ще один напрям роботи. За підтримки UNESCO Ukraine готується проєкт «Спільна сцена», присвячений спадку семи митців єврейського походження, які працювали в українському театрі.
Понад сто тисяч світлин, 40 тисяч негативів, ескізи сценографії, програми, афіші — музей зберігає найповнішу колекцію театральних пам'яток. Тут є експонати Театру Миколи Садовського, найстаріший Сокиринський вертеп 1770 року та найбільші зібрання творів українського театрального авангарду — Петрицького, Меллера, Екстер.
Цей музей — не просто сховище старовини, а живий простір, де минуле українського театру зустрічається з майбутніми відкриттями. Варто завітати, щоб відчути подих епохи.
Читайте також
Ще в розділі «Театр і кіно»
- Байло та Виставкіна вибороли бронзу на дебютному ЧЄ
- У Бабиному Яру вшанували пам’ять ромів, розстріляних нацистами
- Конкурс «Тисячовесна»: фінал напряму аудіовізуальних шоу пройде без пітчингів
- Скільки коштує магістратура з аудіовізуального мистецтва у 2026 році
- «Тисячовесна»: фінальний пітчинг обере переможців 12–16 серпня




