«Грані» Анатолія Кичинського: як Херсон закрив XXVIII «Мельпомену Таврії»

Фінальним акордом двадцять восьмої «Мельпомени Таврії» став поетичний перформанс «Грані». Його основою стали вірші херсонського поета, лауреата Шевченківської премії Анатолія Кичинського. На сцені розгорнулося шість жіночих історій — шість ролей: керівниця, мати, красуня, господиня, волонтерка та жінка, яка шукає сили й гармонії у природі. Разом вони складаються в один образ — жінки, здатної бути сильною і вразливою водночас, піклуватися про інших і не втрачати себе.

До постановки долучилися не лише професійні актори. Ірина Сербул, працівниця міської військової адміністрації, вийшла на сцену в ролі «жінки-красуні». Для неї це акторський дебют.

«Емоції мене переповнюють. Для мене це перший досвід акторства і гри на сцені, тим паче в такій ролі з віршами, які були доволі інтимними. В житті я займаю керівну посаду, працюю в структурі військової адміністрації міської ради. І на роботі я не можу собі дозволити мати такий вигляд. Я більш скромно виглядаю. А тут я мала нагоду одягнути високі підбори, коротку спідницю», — поділилася враженнями Ірина.

Олександрі Книзі дісталася роль волонтерки — близька їй і в житті, адже жінка теж займається волонтерством. Акторський досвід вона має ще зі студентських років.

«Я зіграла свою звичну роль у житті, але трошки з моментами активності. Я грала на сцені як актор. І були моменти складні для мене, коли потрібно було вчити вірші Анатолія Кичинського. У мене дві контузії і важко запам'ятовувати. Накладала турнікет під час вистави і глядачу, і собі. Це було два рази на сцені. Звісно, коли ти граєш перед аудиторією, де сидить багато людей і дивляться на тебе, то це така відповідальність. Ти ж маєш показати, як це робити правильно, не збитися, навіть якщо ти хвилюєшся», — сказала Олександра.

Серед глядачів була Євгенія Бєлоногова. До «Граней» вона відвідала виставу «Меса світла» та «Фестивальний кавунник», а одного разу навіть побувала на сцені в ролі Мельпомени.

«Був якраз конкурс: ми читали вірш Мельпомени і всі отримали приз — кавун. По-перше, ми дуже вдячні, що все це відбувається у Херсоні. Адже хочеться кудись сходити, подивитися і щось послухати, безумовно. Це дуже важливо для нас, це наповнює, лікує, заспокоює», — сказала Євгенія.

Анна Чередніченко прийшла за запрошенням. Раніше вона бувала на «Мельпомені Таврії» лише в дитинстві.

«Наскільки ми почули, буде дуже цікава вистава, тому що будуть і актори, і ті, хто акторами не є. Тому дуже цікаво подивитися на цю виставу», — каже глядачка.

Світлана Літуринська — на фестивалі вперше. Вона розповіла, що завжди любила ходити до херсонського театру в середмісті, і шкодує, що безпекова ситуація нині позбавляє людей такої можливості.

«Ми сьогодні зібралися для того, щоб, скажімо так, культурно провести час і змінити нашу складну картинку перед очима на щось більш приємне», — сказала вона.

Цьогорічна «Мельпомена Таврії» — двадцять восьма за ліком. Фестивальні події відбувалися у Херсоні, Миколаєві, Кропивницькому, Києві, інших містах України та за кордоном. Загалом програма налічувала 48 вистав, 17 подій літературної сцени, 13 подій освітньої платформи та п'ятьох виконавців у межах музичної. У Херсоні відбулося вісім театральних показів у різних районах міста — з дотриманням безпекових вимог.

«Дуже багато цікавих заходів, іноді унікальних, які не побачать більше глядачі. Програма була така насичена, яскрава. Багато гостей, багато подій, багато сенсів. Для команди це дуже важливий захід, бо це багато подій і роботи, але ми всі намагаємося це підтримати, щоб цей такий культурний голос нашого регіону, нашого міста — «Мельпомена» — завжди була брендом Херсонщини. І це дуже знаково і важливо, що ми її підтримуємо, що вона продовжує свій шлях і крокує далі», — говорить заступниця генерального директора театру з творчих та виробничих питань Ольга Курачова.

Завершилася двадцять восьма «Мельпомена Таврії» у Миколаєві виставою Херсонського театру імені Миколи Куліша «Д.І.М.». Те, що фестиваль, народжений у Херсоні, знову збирає людей у різних містах, і те, що на його сцену виходять не лише актори, а й ті, хто щодня працює в адміністрації чи волонтерить, — це і є відповідь на питання, чому культура тримає оборону нарівні з усіма. «Грані» показали: коли жінка може бути і керівницею, і матір'ю, і волонтеркою, і красунєю — це не про ролі, а про цілісність, яку Херсон відстоює і на сцені, і поза нею.