Порт на узбережжі: як Одеса приймала літературний фестиваль PORT

Море, степ, пам'ять і слово — у ці вихідні Одеса стала місцем, де література зустрілася з історією Півдня. Другий фестиваль PORT розгорнувся на майданчиках Одеської національної наукової бібліотеки та Одеського академічного театру ляльок, запропонувавши гостям два дні дискусій, презентацій, читань, перформансів і музики. Вхід на всі події був вільним, а програма охопила теми, що виходять далеко за межі суто літературних.

Цьогоріч організатори обрали емблематичну тему — «Камені на узбережжі». Це про те, що залишається після хвиль часу, історії, змін і втрат, а також про стійкість тих, хто продовжує творити попри невизначеність. Окремий акцент зробили на регіональних голосах: Херсонщина, Крим і Бессарабія постали у програмах через літературу, журналістику, мистецтво та особисті історії.

Програмний директор фестивалю, поет Андрій Хаєцький, зазначив, що PORT започатковували як місце, де народжується нова традиція — зустрічатися біля моря, говорити про літературу та спонукати до створення нових текстів і сенсів. Він висловив сподівання, що ця традиція буде довготривалою.

Серед учасників — одні з найпомітніших українських інтелектуалів: письменник і філософ, президент Українського ПЕН Володимир Єрмоленко, письменниця та перекладачка Катерина Калитко, журналіст і правозахисник Алім Алієв, письменник, художник і військовий Валерій Пузік, письменниця Світлана Тараторіна, Євген Лір та інші. Центральною подією стала панельна дискусія «Камені на узбережжі», де йшлося про пам'ять, досвід спільнот і творчість у часи втрат.

Фестиваль свідомо зосередився на Півдні. Учасники говорили про те, як фантастика переосмислює пам'ять, як альтернативна історія впливає на уявлення про українську ідентичність, яким постає Крим у творчості Лесі Українки та хто такий одеський літературний герой. Окрема дискусія, що відбулася в межах сайд-івенту Премії імені Георгія Ґонґадзе, була присвячена тому, як медіа формують образ регіону.

Операційна директорка фестивалю Наталя Мажарова наголосила: PORT заснували в Одесі одесити, аби більше людей на півдні почали читати українською та знали сучасних авторів. Цю думку підтримала й заступниця міністерки культури та стратегічних комунікацій Богдана Лаюк, яка зауважила, що сьогодні Одесу та Південь потрібно осмислювати по-новому, і фестиваль стає ключовою точкою на осінній культурній мапі України.

Володимир Єрмоленко, своєю чергою, наголосив на важливості мислити Україну з огляду на близькість до моря: «Грушевський говорив про те, що вся історія України — це немов спосіб зачепитися за степ, щоб вийти до моря». Образ каменів на узбережжі, за його словами, імпонує як метафора фортеці, що будується на березі.

Валерій Пузік додав, що PORT — важлива подія для міста й усього Півдня, адже він підсвічує сучасні тенденції та занурює в історичний контекст. Атмосферу фестивалю формувала й аудиторія: гості приїжджали з різних міст, аби слухати, знайомитися та підтримувати українських видавців. Відвідувачка Марія зізналася, що вперше на такому заході в Одесі й рада, що спільнота розвивається; Анастасія прийшла з друзями, аби підтримати видавців і відвідати лекції.

Завершився фестиваль музичною програмою за участю Марії Чуприненко та LATEXFAUNA, а також музично-поетичним перформансом «Камені на узбережжі» у форматі «Театру вух» за участю Aziza Eskender, Надії Глушкової-Стеблівської та Андрія Хаєцького. Під час фестивалю тривав збір 500 000 гривень на реабілітацію військових і цивільних, які проходять відновлення у Superhumans Centre Odesa.

PORT уперто проростає крізь асфальт культурної рутини — і, схоже, стає тим самим каменем, навколо якого формується нова одеська традиція: говорити про складне, пам'ятати про важливе та творити попри все.