FRANKOFEST-170: у Франківську вшанували Франка шестиденним фестивалем

Івано-Франківськ, місто, назване на честь Каменяра, цими днями перетворилося на простір живого діалогу з його спадщиною. У палаці Потоцьких стартував FRANKOFEST-170 — подія, що зібрала під одним дахом академічну науку, вуличне мистецтво, літературні читання та кулінарні експерименти. До 30 серпня тут триватимуть конференції, перформанси, кінопокази, виставки картин, ярмарки та виступи музичних гуртів, аби нагадати: Франко — це не лише шкільна програма, а жива тканина національної ідентичності.

На відкриття завітало близько пів сотні гостей — письменники, франкознавці, студенти. Співорганізатор події, директор «Простору інноваційних креацій "Палац"» Володимир Гайдар переконаний: постатей рівня Франка недостатньо знати, їх треба відчувати. «Знаючи Франка, можна пропустити через себе й усвідомити не тільки його творчість, а й глибинну історію українського народу», — зауважив він. Його слова про те, що «Лиш боротись — значить жить» сьогодні звучать особливо гостро, адже йдеться не лише про захист кордонів, а й про збереження душі, ментальності та усвідомлення себе господарями на власній землі.

Франкознавець, професор Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Роман Голод бачить унікальність фестивалю в його універсальності: він дозволяє поєднати серйозний академічний аналіз ідей Франка з доступною популяризацією для широкого загалу. «Ми популяризуємо його творчість, і це дуже добре в місті Івана Франка», — підсумовує науковець.

Студент Святослав Макогін, який прийшов на відкриття, зізнається: часто на традиційних заходах бракує щирості та живого обговорення, натомість усе зводиться до сухого перечитування уривків. Йому хотілося б, аби Франка не просто декламували, а розкривали — через дискусії про «Перехресні стежки» чи «Одвертий лист до галицької молодежі 1905 року».

FRANKOFEST-170 триватиме до кінця серпня, пропонуючи кожному свій спосіб доторкнутися до слова Каменяра. Це більше, ніж ювілейні урочистості: це спроба почути Франка так, ніби він говорить до нас сьогодні — про боротьбу, ідентичність і відповідальність за свою землю.