«Павільйон Тайваню» повернули на Бієнале Кванджу

У південнокорейському Кванджу вщухла мистецька буря: Фонд бієнале 25 серпня офіційно дозволив використати назву «Павільйон Тайваню» для проєкту, який представить Національний музей образотворчих мистецтв Тайваню. Виставка триватиме з 5 вересня до 15 листопада в межах 16-ї Бієнале Кванджу.

Суперечка спалахнула 15 серпня, коли на офіційному постері замість узгодженої, як наполягає тайванська сторона, назви «Павільйон Тайваню» з’явилася нейтральна абревіатура NTMoFA Pavilion — тобто «Павільйон Національного музею образотворчих мистецтв Тайваню». Кураторка Чень Сянвень і дев’ять художників, які мають експонуватися, назвали це загрозою свободі вираження.

Фонд бієнале пояснював, що виставка — інституційна, а не національна, тож і назву обрали відповідну, посилаючись на домовленості від 12 січня. Натомість Міністерство культури Тайваню наполягало, що угоду про назву підписали ще 2 квітня, а протести почалися з 10 червня. Монтаж у Азійському культурному центрі, за даними корейських медіа, тим часом призупинили.

Питання назви для Тайваню — не формальність. Більшість країн не визнають його незалежність, тож на міжнародній арені острів часто з’являється під компромісними брендами, як-от Chinese Taipei у спорті. Тому «Павільйон Тайваню» — це заявка на те, що експозиція репрезентує саме країну, а не лише музейну інституцію.

Бієнале Кванджу — одна з найавторитетніших азійських платформ сучасного мистецтва. Її заснували 1995 року до 15-ї річниці повстання 18 травня 1980 року, жорстоко придушеного військовим режимом. Відтоді форум що два роки перетворює місто на відкритий простір: експозиції розгортають у колишньому шпиталі, на площі Демократії 18 травня та в історичному селищі Яннім-дон. Це перша велика подія такого формату в Азії, що свідомо пропонує альтернативу західноцентричному канону, залучаючи голоси з Азії, Африки та Латинської Америки.

Повернення назви — не лише дипломатична поступка, а й нагадування про те, що мистецькі майданчики залишаються простором, де політичні амбіції можуть відступати перед мовою культури.