Понівечені автівки та «Точка неповернення»: у Дніпрі показали правду про евакуацію

Понівечені кузови автівок із простреленими дверима, розбитим склом та слідами крові в салоні — так на дніпровській набережній виглядає вулична експозиція, що розповідає про будні гуманітарної місії «Проліска». Поруч — уламки збитих дронів та десятки світлин, зроблених волонтерами просто під час рейдів, часто під обстрілами.

Центральний експонат — автівка, у яку 20 березня 2026 року влучив ворожий снаряд на Донеччині. Машина збережена в тому вигляді, яким її залишив удар: у салоні досі видно сліди крові, уламки та пляшку води на підлозі. Того дня команда евакуйовувала людей з Олексієво-Дружківки. Як розповів представник «Проліски» Євген Ткачов, щойно автівка повернула з центральної вулиці, пролунав вибух. Жінка, яка сиділа на місці теперішньої пробоїни, загинула на місці, ще одна пасажирка отримала смертельне поранення, двоє інших — поранення. Тих, хто вижив, організація супроводжувала соціально.

Виставка — частина всеукраїнського туру, приуроченого до Міжнародного дня гуманітарної допомоги, пояснив керівник місії Євген Каплін. У Дніпрі експозиція працюватиме до 27 серпня. Він також окреслив масштаби роботи: від 2014 року «Проліска» допомагає цивільним, а після повномасштабного вторгнення — у 13 областях. Загалом допомогу отримали близько 4 мільйонів людей, понад 80 тисяч евакуйовано. Окрім евакуації, торік волонтери роздали будматеріали майже 80 тисячам домогосподарств у перші години після обстрілів, а соціальний транспорт возить мешканців віддалених сіл до райцентрів.

Ціна цієї роботи — людські життя. Від початку вторгнення представників «Проліски» атакували 113 разів: під удари потрапляли евакуаційні автівки та соціальні автобуси. Балістична ракета влучила в офіс у Дніпрі, а офіс у Павлограді, атакований шахедами, знищено повністю. Серед світлин на набережній — стенди з фото атак у Харкові та Вільнянську, де команду, яка приїхала надавати допомогу, атакували вдруге. Одна з працівниць отримала контузію.

Окрема історія — про Миколу Опельчака. 8 березня минулого року в Добропіллі він витягував бабусю з палаючої квартири після ракетного удару. Коли вивів жінку на вулицю, по службах рятування вдарили вдруге. Опельчак втратив 4 літри крові, одну нирку, отримав 38 уламкових поранень легенів і майже тиждень провів у комі. Його врятували дніпровські лікарі. Загалом серед працівників і волонтерів місії постраждали близько 40 людей.

Паралельно з виставкою у Дніпрі показали документальну стрічку «Точка неповернення» — 25-хвилинний фільм про найважчий період евакуаційних місій із Костянтинівки, де рятувальників називали «операторами останньої надії». За цей час екіпажі вивезли з міста близько 1700 людей, серед них — півтори сотні поранених і маломобільних.

Заступник міського голови Дніпра Юрій Яндульський назвав «Проліску» більше ніж партнером — друзями, які завжди поруч. Він подякував від імені мера Бориса Філатова та пообіцяв сприяти спільним проєктам. Директор центру підтримки населення «Дотик» Рафаель Кіжнер наголосив, що для міста важливо дати майданчик, аби показати мешканцям, як організація допомагає всім, хто постраждав від війни.

Серед глядачів — переселенці, для яких побачене не абстрактні кадри. Наталія Тюніна з Бахмута зізналася, що пишається людьми, які ризикують життям заради евакуації. Аліна Певна, яка сама колись пережила схоже і встигла виїхати, закликала думати про майбутнє, щоб рятувальники не ризикували. Олена Здебська з Покровська згадувала рідне місто, дивлячись на руїни, і зізналася, що хотіла б побачити продовження фільму.

Виставка та кінопоказ об’єднані спільною ідеєю — розповісти, якою є гуманітарна робота під час війни: про цивільних, яких вивозять із небезпечних територій, про буденну працю рятувальних команд біля лінії фронту та про небезпеку, що чатує на тих, хто лишається поруч із людьми, які потребують допомоги.