Останні події показали: з президентом Януковичем євроінтеграція України є неможливою. Його цінності — олігархічний феодалізм, його реальні дії — знищення демократії. Він — анти-Європа.
Янукович на коні тому, що ми, європейці, — слабкі: роз’єднані і розсварені, ховаємо за байдужістю свою лінь і уявлюване безсилля.
Існує потреба широкого громадського понадпартійного руху, що боротиметься за європейські стандарти. Боротьба за демократію — частина його дій. Ця стаття — пропозиція такого формату.
Цінності
Ми — за європейські цінності особистої і національної гідності, християнської етики, поваги до поглядів іншого, засудження тоталітаризму і авторитаризму. Ми — за європейський підхід до прав меншин без шкоди для більшості.
Ми хочемо європейського стандарту правосуддя і демократії. Нам потрібні європейські стандарти прозорості урядування, звіту влади перед виборцем і її контролю. Ми — за свободу совісті, свободу переконань, свободу преси.
Ми — за європейські економічні стандарти — гарантії прав власності, прозоре і справедливе оподаткування.
Ми — за європейську соціальну політику, за боротьбу з бідністю, за рівний доступ до освіти і медицини.
Ми — європейці, котрі подолають тягар української історії і об’єднають Європу.
Дії
Перш за все, це вихід з віртуального простору в реальний: почнемо з флеш-мобів (наприклад, 5 хвилин о 8:00 ранку перед робочим днем), а там і до пікетів і перформансів справа дійде.
Далі — взаємний захист і самозахист (наприклад, благодійні акції по збору коштів на лікування). Далі — масові маніфестації у вихідні дні.
По-друге, це онлайн-активності: створення всеукраїнської мережі спілкування, творення новин, портал «укралікс».
По-третє, це моніторинг: якісна підготовка майбутньої люстрації. Влада навіть не криється з тим, що її дії — незаконні, тому просто облікувати і готувати майбутні суди — це теж частина євроінтеграції України.
По-четверте, це спільний мозковий штурм щодо цікавих практик урядування, котрі на місцях виражають цінності Європи.
Основні активи
За нами — інтелектуальна і організаційна спроможність, позитивний і негативний досвід попередніх громадських активностей — від здобуття Незалежності, починаючи, і боротьбою проти незаконних забудовників, закінчуючи.
Ми — самодостатні, бо не потребуємо великих витрат на дорогу поліграфію, фальшивих учасників мітингів, високих зарплат організаторам чи проплачену рекламу в медіа.
Ми майже не витрачаємо коштів на зв’язок: онлайн-комунікація полегшує нам доступ один до одного.
Ми не матимемо єдиного лідера, а, отже, не дамо використати наш рух у вузькопартійних цілях. Мережевість буде силою горизонталі, яку неможливо перекинути чи обезголовити.
Протидія влади
Починаючи від Студентського Братства-1990, і закінчуючи сьогоднішньою опозицією, застосовується майже той сам спектр методів задля руйнування дії, деморалізації її учасників, конфлікту її ініціаторів і координаторів.
Перший спосіб — це засилання провокаторів для насильства, що позбавляє рух морального обличчя і дає право на застосування сили проти нього (9 березня 2001 року — найяскравіший приклад).
Другий метод — це «работа на разобщеніє»: стравлювання Сходу з Заходом, лівих з правими, україномовних з російськомовними, православних між собою і з греко-католиками, багатих з бідними… Це відбувається щодня — і сьогодні теж.
Третій підхід — це технологічна медійна маргіналізація процесу до «руху геїв і лесбіянок» чи «боротьби за легалізацію наркотиків», що також має позбавити рух морального лиця і звузити його (конкретний приклад — «фашизація» «України без Кучми» за рахунок прапорів СНПУ в колоні).
Четвертий спосіб — точкові репресії по найініціативніших, для залякування активу і для організаційного послаблення руху.
Вестиметься індивідуальна робота з найбільш амбітними — представники спецслужб, шукатимуть слабкості і тиснутимуть на сім’ї учасників руху (можна згадати, як пресували Олеся Донія після студентського голодування у 1991-му).
П’ятий спосіб — боротьба на рівні інституцій. Це — зведення дії до партійного проекту, щоб перехопити тему чи авторитет дії, деморалізувати звичайних учасників; творення клонів для розпорошення сил і контролю частини з них (згадайте, як кололи Народний Рух України).
Підвид — перехоплення ініціативи і крадіжка бренду (маневр Каськіва щодо «Пори» початку 2005 року — підручниковий приклад).
Це — далеко не виключний список того, що може бути застосоване проти нас.
Головне джерело нашої сили — моральна чистота нового руху, єдність слова і дії.
Насамкінець
Цей рух не повинен стати партією. Його завдання — ввести Україну в ЄС: ознайомити українців з кращими напрацюваннями Об’єднаної Європи — і домагатися їхнього втілення на місцях і в державі; захищати європейські цінності, що вже втілені в Україні і прописані в українських законах; організувати масову громадянську підтримку євроінтеграції України.
Цей рух повинен чітко врахувати негативний досвід використання громадських активностей партіями і політиками, запропонувавши адекватний формат співпраці.
Цим текстом я не «винаходжу велосипед», а тільки підсумовую те, що вариться у головах сотень людей, у їхніх блогах (зокрема, у Фейсбуку Дениса Олейникова). Не претендую на якесь «авторство» — лише зводжу докупи здоровий глузд нашого часу.
Захистимо Європу в Україні — захистимо себе!
Остап Кривдик, Українська правда
|
|
До Європи!
