Українське Слово

Результати досить передбачувані. За попередніми даними, російський прем’єр набрав майже 64 % голосів, таким чином вигравши президентські вибори в першому турі. Водночас є низка нюансів, котрі змушують згадати про те, що життя існує й після виборів — і якраз воно часто буває непередбачуваним.

Бомба для контролерів

Відомий російський сатирик Віктор Шендерович ще про перші «вибори Путіна» дванадцять років тому писав, що вони схожі на марафонський забіг, де всі біжать, а один їде на лімузині з мигалками. Якщо розвинути цей образ, то нинішні вибори вирізнялись тим, що лімузин перед «змаганням» чисто помили, а водій за його кермом старанно дотримувався правил дорожнього руху. Принаймні, нікого не збив.

Путін виконав обіцянку, дану після скандальних парламентських виборів минулого грудня, і подбав про оснащення понад 90 тис. з 96 тис. виборчих дільниць Росії веб-камерами з трансляцією в Інтернет. В січні міністр зв’язку й комунікацій РФ Ігорь Щоголєв заявляв, що це має коштувати бюджету держави 13 мільярдів рублів (заробила на спостереженні за виборами компанія «Сітронікс»). За даними російських експертів, для перегляду всіх зроблених у день голосування записів одній людині знадбилося б 500 років.

Повідомлень глядачів онлайн-трансляції про те, що на тих чи інших дільницях вкидають бюлетені, було чимало. Але оперативно в Мережі з’явилось лише кілька записів, що це підтверджували. При цьому в деяких випадках, за поясненнями членів виборчкомів, ішлося про «тестування» ще неопечатаних скриньок для голосування, котре проводиться перед відкриттям дільниць. Скандал як такий вийшов тільки один — навколо вкидання бюлетенів на одній з дільниць у Дагестані

Штаб Путіна негайно заявив, що бере ситуацію на контроль. Таким чином, веб-камери «від Путіна» ніби взайве підкреслили свою ефективність. До того ж, іще неясно, представників якого саме кандидата звинуватять у вкиданні бюлетенів. (Коли писались ці рядки, результати голосування на дільниці таки скасували — але не через вкидання бюлетенів, яке бачила вся країна, а через те, що члени виборчкому «почали підрахунок голосів до моменту закриття дільниць»).

Значно більше було знайомих українцям «каруселей» та «печива», коли один виборець голосує по кілька разів на різних дільницях, або ж (чи одночасно) отримує при вході на дільницю уже заповнений бюлетень. У низці міст спостерігались масові завезення голосуючих автобусами. Нерідко це бували співробітники тих чи інших підприємств, причому їм у низці випадків замість відкріпних талонів видавали якісь не передбачені законами «довідки».

Особливо багато таких випадків зафіксовано в Москві, що можна пояснити як великою концентрацією спостерігачів, так і бажанням штабу владного кандидата дещо виправити картину широкого несприйняття Путіна мешканцями столиці. За даними на ранок 5 березня, він так і не набрав у Білокам’яній 50 % голосів.

За словами заступника голови російського центрвиборчкому Сєргєя Вавілова, з моменту старту кампанії 26 січня до 3 березня включно до ЦВК надійшло 460 скарг на порушення. Ще 86 надійшло протягом дня голосування. Організація ж «Голос», що провадила альтернативне спостереження за виборами, заявляє про майже 2500 зафіксованих порушень тільки 4 березня.

При цьому на ранок понеділка альтернативний підрахунок «Голоса» спинився на цифрі 50,25 % голосів за Путіна. Опозиція вочевидь прагнутиме довести, що прем’єр перший тур виграв, але понад 50 % голосів не набрав, тож має бути другий тур. Водночас влада зробила все можливе, аби не дати такої можливості.

Так, голова ЦВК Чуров напередодні виборів звинуватив керівництво «Голоса» в підготовці «провокацій», і заявив, що комісія «залишає за собою право звернутися до правоохоронних органів». Але в день голосування до «органів» звернулись зовсім інші: московська поліція заявила, що має інформацію про нібито наявність в орендованму «Голосом» офісі вибухового пристрою. Роботу з паралельного підрахунку голосів було фактично паралізовано, і дані по протоколах спостерігачі на місцях мусили передавати через SMS.

Не за совість, а за страх

За численним свідченнями, Москва в день виборів нагадувала чи то обложену фортецю, чи то окуповане місто. В центральних частинах столиці спостерігались сотні (!) військових вантажівок із солдатами внутрішніх військ. Крім того, до Москви звезли величезну кількість активістів пропутінських рухів, таких як «Наші», та просто студентів і бюджетників. Не дивно, що «Мітинг переможців» на Манежній площі зібрав щонайменше 100 тис. осіб.

Саме на цьому мітингу Путін просльозився, що великим планом показав телеканал «Росія». А потім пояснив: ви не подумайте, це все просто від вітру.

Парадоксальним чином одна з причин впевненої перемоги Владіміра Путіна уже в першому турі може лежати в… протестній активності попередніх місяців. Так вважає, зокрема, формальний голова путінського штабу, режисер Станіслав Говорухін. «Спасибо нашим противникам за то, что заставили наспришпорить коней и выиграть эту гонку!», — заявив він, виступаючи ввечері 4 березня перед пресою.

За даними моніторингів російського телебачення, нагнітання істерії в останні дні перед виборами на провладних каналах перейшло всі межі. На центральних каналах вийшла низка фільмів, що «розвінчували» лідерів опозиції — зокрема, як агентів ворожого Заходу. Другим інгредієнтом стали «документально-історичні» фільми, наприклад, стрічка «Ефект доміно» про лютневу революцію 1917 року; такі фільми стабільно пропагували думку, що будь-які, навтіь мирні, протести в Росії неминуче призводять до кровопролиття, і що саме в цьому й полягає намір опозиціонерів та їхніх «заокеанських господарів».

Особливий ефект досягався за рахунок постійної ротації рекламних роликів цих фільмів, витриманих у максимально пропагандистському дусі, причому формально вони передвиборчою рекламою не вважались. Не гребували путінські технологи й класичним «чорним піаром», транслюючи в Інтернеті, а подекуди й на ТБ, сюжети про житло лідерів опозиції за кордоном чи навіть незаконно відзняті ролики про їхнє інтимне життя.

Те, що перемогу Путіну принесло саме залякування виборців, 4 березня визнав і сам герой дня. «Мы смогли спастись от политических провокаций, которые ставят одну цель: развалить российскую государственность и узурпировать власть. Такие варианты сценариев на нашей земле не пройдут. Они не пройдут!», — цитує gazeta.ru його виступ на Манежній.

З одного боку, полум’яні заклики до «порятунку матінки-Росії», схоже, вразили серця не так уже й багатьох росіян. Вчора на дільниці, за офіційними даними, прийшло трохи більше 65 % виборців. При тому, що Путіна підтримали близько 64 %, можна говорити, що до тези про загрозу Батьківщині серйозно поставились десь 41 % дорослих росіян.

Проте цього вистачило. Адже конкурентів Путіна «зачищали» й усі попередні роки, й на стадії реєстрації кандидатів до вчорашнього голосування (так, до виборів не допустили Григорія Явлінського, створивши натомість режим сприяння олігарху Міхаілу Прохорову, котрий посів на виборах третє місце). Не було в бюлетенях і графи «Проти всіх», котра могла б зафіксувати кількість виборців, серйозно стомлених незмінністю «Національного лідера».

Аналітики вказують, що Путін втрачає вагу в очах найактивнішої частини суспільства, і це може спонукати його до якихось реформ. Проте ні тональність знаменитої серії передвиборчих статей російського прем’єра, ні атмосфера його вчорашньої перемоги не дають підстав для таких висновків. Натомість і перед виборами, і після них лунає багато гасел у стилі «вставання з колін». Адже, поки енергоносії продовжують дорожчати, Кремль не має стимулу щось змінювати у власній країні.

Натомість саме час міцніше взятися за сусідів. Як сказав сам переможець виборів, відпвідаючи на питання про свій перший зарубіжний візит, «абсолютний пріоритет — СНД».

Олександр Михельсон, Український тиждень