Українське Слово

Британська влада поступово повертає під свій контроль ситуацію в країні після заворушень, які почалися минулої суботи в одному з районів Лондона. Унаслідок дій агресивно налаштованих груп молоді заподіяно серйозні збитки низці районів британської столиці. Поліція вже заарештувала понад 750 осіб у Лондоні і ще понад 500 осіб в інших містах країни, де натовпи здебільшого молодих людей громили, грабували крамниці, підпалювали машини й торговельні склади.

І це лише початок наведення ладу на вулицях британських міст. Як заявив учора прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон за підсумками засідання надзвичайного комітету COBRA, поліція, яка забезпечує порядок у Лондоні, отримає додаткові повноваження застосовувати жорсткіші методи боротьби з заворушеннями, ураховуючи використання водометів. «Ми зробимо все можливе, щоб відновити законність і порядок на наших вулицях. Жодні варіанти при цьому не виключаються… Комітет COBRA вирішив дозволити поліції використовувати водомети; поліцейські зможуть отримати їх за потреби протягом 24 годин», — заявив британський прем’єр. За його словами, активніші методи вже було випробувано, унаслідок чого минулої ночі обстановка в столиці стала більш-менш спокійною.

Тим часом аналітики й експерти у Великобританії та в інших країнах розбирають причини виникнення заворушень і масового мародерства в столиці, яка є «вітриною капіталізму». Британські психологи погоджуються з думкою, повідомляє Бі-Бі-Сі, що в натовпі людина втрачає свої моральні принципи, а відчуття провини й здатність співпереживати — ті добрі риси, що за нормальних умов утримують нас від протизаконної поведінки, — слабшають і розмиваються.

«Рівень моралі обернено пропорційний кількості учасників. У великому натовпі, де кожен, власне кажучи, діє анонімно, ви можете робити практично все що завгодно», — пояснює Джеймс Томпсон, почесний професор психології університетського коледжу Лондона.

Професор Джон Піттс, який консультує лондонську владу з питань молоді й кримінальних угруповань, стверджує, що мародерство дозволяє «безпорадним людям раптово відчути себе могутніми», а це почуття, що «дуже п’янить».

Тим часом професор соціології університету Лідса Пол Беггалі звертає увагу на те, що в зіткненнях із поліцією здебільшого беруть участь хлопці й молоді чоловіки, тимчасом як серед мародерів можна побачити жінок і навіть дітей.

«Імовірно, більшість людей, які цуплять товари з крамниць, ніколи раніше цього не робили. У таких ситуаціях [у учасників] з’являється відчуття, що звичайні правила більше не чинні», — пояснює він. За його словами, попри те, що більшість заворушень закінчується мародерством, цього тижня воно було їхнім основним мотивом, і ці народні заворушення можна назвати «бунтом суспільства споживання».

Як відомо, у Франції, особливо в Парижі, останніми роками часто виникали безлади. І тому цікавою є думка французьких експертів. Вони вважають, що заворушення у Великобританії виникли й розвиваються за класичною схемою, а перекидатися на сусідні країни вони не повинні. «Схема безладів є класичною. Упродовж тридцяти років вона спирається на незмінні підстави. Спочатку це найчастіше — поліцейська операція, що має негативний фінал. Після стрілянини настає кома чи смерть якогось молодого мешканця передмістя чи міського району. Потім підозри щодо помилкових дій (правоохоронних органів), які породжують почуття несправедливості та викликають реакцію помсти й заколоту», — сказав професор кримінології Ален Бое, слова якого наводить газета Figaro. За його словами, зазвичай міські заворушення тривають близько чотирьох-п’яти днів, проте залежно від сукупності різних чинників вони можуть тривати й довше.

«Різномасті погромники об’єднуються й формують єдиний фронт боротьби проти спільного й добре зрозумілого ворога в особі представників держави. Власне кажучи, ідеться про певну сучасну форму жакерії (селянської війни)», — сказав він. Бое зазначив, що в Тоттнемі, який спочатку видавали за модель міського перевлаштування і який потім зійшов на манівці геттоїзації, «паровий котел був готовий вибухнути».

Кажучи про сучасні особливості заворушень, експерт звернув увагу на вплив соціальних мереж і мобільних телефонів, які нерідко є акселераторами заколоту. «Ці «тактичні засоби» надають безладам нову подобу, дозволяючи погромникам у реальному часі організовувати переміщення невеликих мобільних груп, влаштовувати напади й відступи», — сказав він.

Своєю чергою професор соціології з Сорбонни Дідьє Лапейроні зазначив, що те, що відбувається у Великобританії, дуже нагадує заворушення 2005 року у Франції. «У них бере участь позбавлене надії населення, яке почувається гнобленим поліцією, жертвою расизму і таким, що не має можливості брати участь у політиці», — сказав він в інтерв’ю газеті Parisien. Водночас соціолог не вважає, що британські події можуть знайти віддзеркалення у Франції. «Заворушення завжди викликані сукупністю подій, які відбуваються на місцевому, в крайньому разі, на національному рівні», — уважає професор, який нагадує, що французький феномен 2005 року не вийшов за межі країни.

Можна сказати, що британська влада доволі швидко зробила висновки з протестів, які почалися в столиці. Інша річ, як довго залишатимуться ефективними заходи уряду Кемерона.

Зрозуміло, що подібні проблеми: масові протести, мародерство — можуть виникати і в інших суспільствах, як у капіталістичних, так і в суспільствах країн із перехідною економікою. І тому важливою є спроможність суспільства справлятися з такими викликами. Очевидно, що країни зрілої демократії знаходять способи розв’язання проблем. І, безперечно, Україна теж повинна робити висновки з того, як західні країни вирішують такі проблеми. Адже відомо, що краще проблемі запобігти, аніж потім її розв’язувати.

«День» звернувся до заступника редактора авторитетного британського видання The Economist, автора бестселера «Нова холодна війна. Як Кремль загрожує і Росії, і Заходу» Едварда Лукаса з проханням розповісти про причини останніх масових заворушень у Великій Британії, чи можуть вони перекинутися на всю Європу та їх можливий вплив на імідж капіталізму загалом і Лондона зокрема як однієї з респектабельних фінансових столиць.

— Насамперед це проблема поліції — забезпечення порядку й законності. На мою думку, поліція стала дуже обмеженою у своїх діях через бюрократію та політичну коректність. Усе це вплинуло на імідж поліції серед населення. Уважалося, що поліція є ефективною, а насправді вона втратила довіру. І тому відповідь має бути жорсткою. Здійснено дуже серйозні зміни. Наскільки я пам’ятаю, Лондон традиційно мав проблеми з наведенням порядку в місті, починаючи із середніх віків. Величезні заворушення були минулого століття. Багато масових заворушень було також у ХІХ столітті. Тому немає нічого незвичного в тому, що ми спостерігаємо такого роду заворушення. І питання полягає лише в тому, що робити з цим.

По-друге, проблемою є розпад сімей, занепад освіти й багато інших факторів, із якими стикаються молоді люди. Але, думаю, треба звернути увагу на те, що учасники заворушень — не обов’язково бідні. Дехто з них має досить непогану роботу. Серед них є дизайнери, таксисти, люди з різних сфер. Тому основна проблема полягає в наведенні порядку.

Звісно, ці заворушення певним чином впливають на імідж Лондона як гармонійної, процвітаючої, багатокультурної світової капіталістичної столиці. Але не можна екстраполювати те, що відбувається в Лондоні, на капіталізм як систему. Адже з різних частин світу й суспільств походять різні види капіталізму. Зокрема, існує сінгапурський, південнокорейський, британський, американський, турецький капіталізм. Загалом є декілька видів капіталістичних країн, тому не можна стверджувати, що заворушення в Лондоні й інших містах визначають обличчя капіталізму. Небезпечно й нерозумно пов’язувати з цим дуже специфічну подію, зокрема події, що відбуваються зараз в тій чи тій частині Лондона.

Не думаю, що можна говорити про те, що заворушення у Великій Британії можуть перекинутися на всю Європу, як це стверджують деякі експерти. Заворушення були у Греції, Франції, Німеччині. Я маю на увазі те, що багато країн переживали великі заворушення чи безлади, зокрема, це мало місце й на півдні Італії.

Ідея про те, що Європа завжди перебуває у стані гармонії, є великою помилкою й перебільшенням. І якщо кримінальні елементи відчувають, що, розбивши вітрини магазинів, вони допомагають собі і їм за це нічого не буде, то люди робитимуть те ж саме. Ось чому й потрібне відновлення довіри до поліції.

Джерело: «День»