Дивно, але українські ЗМІ усе менше повідомляють про зовнішньополітичні ініціативи України. І це при тому, що вітчизняне міністерство закордонних справ регулярно надає потрібну інформацію, а західні мас-медіа постійно відстежують ситуацію, що склалась у правовій та інформаційної сферах українського життя.
Звичайно, недолугий виступ глави Української держави на Всесвітньому конгресі російськомовної преси (Київ, 15 червня) аж ніяк не додасть позитиву Україні в очах демократичних держав, але локальні ініціативи, які виходять від української дипломатії, бодай номінально можуть заспокоїти Захід: залишилися ще професійні кадри із стратегічним мисленням у Києві! Але - не на вулиці Банковій, а на Михайлівській площі.
Власне, МЗС залишається тією інституцією, де працюють професіонали, котрі розробляють стратегію зовнішньої політики держави та визначають механізми її реалізації. І незалежно від рішень у геополітичному трикутнику Києва «Банкова – Інститутська – Грушевського», нехай поволі, але євроінтеграція України триває, і співпраця з Митним союзом поки що обмежується діяльністю робочої групи. І хоч совково-комуністична парламентська більшість з радістю відмовилась від інтеграції євроатлантичної, - позаблоковий статус сучасної України не перешкоджає їй брати участь у різних ініціативах у царині регіональної безпеки.
Так, минулого тижня, 10 червня в італійському Трієсті на засіданні керівників МЗС держав – учасниць Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), на пропозицію українського міністра Костянтина Грищенка обговорено і проблеми безпеки. Серед іншого, ішлося про енергетичну безпеку, співпрацю країн ЦЄІ у боротьбі з міжнародним тероризмом та нелегальною торгівлею людьми тощо. До того ж українська делегація повідомила про намір активізувати роботу у ЦЄІ з тим, щоб вивчити досвід держав регіону у сфері євроінтеграції, імплементації необхідних для цього документів, проведення потрібних реформ.
«Україну цікавить у період підготовки угоди про Асоціацію з ЄС і досвід ЦЄІ у впровадженні багатосторонніх проектів, коли у проекти залучені і країни – члени Євросоюзу, і країни – сусідки… Щодо енергетики, то наші пропозиції з модернізації української трубопровідної системи відкриті для усіх зацікавлених сторін», - зазначив К.Грищенко.
А тим часом міністерство оборони України заявляє про свою зацікавленість співпрацювати з країнами Центрально-східної Європи у сфері військової безпеки. Так, 12 травня у словацькому м. Левоче міністри оборони країн Вишеградської четвірки (Польщі, Словаччини, Чехії та Угорщини) підписали угоду про утворення Вишеградської бойової групи, і запропонували співпрацю Україні.
«Ми готові працювати у форматі «Вишеградська четвірка плюс Україна», разом проводити військові навчання та тренування наших вояків», - пояснив заступник міністра закордонних справ Чехії І.Шнейдер. Його польський колега Р.Сікорський додав: «Проведення спільних тренувань, навчання для військових – це трохи зменшить фінансове навантаження на оборонні видатки наших держав. Це також дасть позитивний досвід воякам – вони навчаться координувати свої акції з колегами, які спілкуються іншою мовою і трохи інакше вдягнені; вони вивчатимуть ті озброєння та тактику ведення боїв. Які мають війська НАТО і ті військові традиції, які має кожна з держав Альянсу».
«Українська присутність у Вишеградській бойовій групі – це заповнення навчального вакууму для наших солдатів, і це гарна можливість побачити на власні очі, якими технічно-військовими знаннями та технікою володіють їхні колеги. Але чи не найголовніше – це те, що для позаблокової нині України відкрито можливість бути долученою до регіональної безпекової структури; до певної міри, це бодай якась гарантія її подальшого суверенного існування!», - вважає український експерт Алла Шелест.
А прес-служба Міністерства оборони нагадує, що в останні роки не лише на військових навчаннях, але і під час дій у «гарячих точках» добре проявили себе вояки українсько-литовського та українсько-польського батальйонів. І цей досвід співпраці вартий подовження та поглиблення, адже, як стверджують експерти Пентагону, майбутнє – за регіональними міждержавними військовими з’єднаннями, які у рамках системи колективної безпеки та міжнародних інституцій (миротворчі сили ООН чи НАТО) здатні спільно виконувати поставлені завдання. І водночас, враховуючи спільність регіональних інтересів та близькість історико-географічну, такі з’єднання можуть ефективно діяти у своєму регіоні, захищаючи його безпеку і безпеку своїх держав. І це якраз те, чого потребує Україна, досі ідеологічно затиснута поміж сходом і заходом…
«Ми не маємо права ризикувати життями своїх солдатів, тож армійські принципи, подібні до тих, які використовує Російська Федерація, не для нас. Маємо інвестувати у розвиток військових технологій, які воюватимуть разом або замість солдатів, як це робиться в арміях НАТО», - це цитата з виступу понад 15-річної давності тодішнього міністра оборони України Морозова (першого цивільного керівника МО!), критично актуальна донині.
Богдана Костюк
Ініціативи по-українськи
