Українське Слово

Начальник Генерального штабу російських збройних сил генерал армії Микола Макаров зробив сенсаційну заяву. Чотиризірковий полководець налякав російський народ і географічних сусідів Росії і переконаний в тому, що існує «ризик втягування Російської Федерації у війну із застосуванням ядерної зброї».

Ключові три слова провокаційної заяви російського генерала, звичайно ж, «із застосуванням ядерної зброї!» А щодо «ризиків», то нехай вони залишаться на його совісті.

Поставимо наївні запитання собі та читачам. Чи є об`єктивна необхідність Росії вирішувати міжнародні, міждержавні проблеми за допомогою ядерної зброї? Чому сьогодні в Москві зі «скрині Пандори» дістають ядерну зброю? Чому з Генштабу російської армії звучать погрози гіпотетичного масового знищення людей? Ким і коли? До чого готуватися?

І ще є запитання. Що, постгорбачовські політики і військові серйозно вірять у те, що ракетно-ядерна зброя функціональна? Що й сьогодні має рацію Клаузевіц і його формула того, що війна - є продовження політики іншими, насильницькими засобами? Природно, якщо ці «насильницькі засоби» - ядерна зброя в руках недоумкуватих, які страждають недоумством, шовінізмом, божевільних «моральних ембріонів» з чотирма великими зірками на погонах?

Якщо є «ризик втягування» - тоді назвіть, генерале, цих мілітаризованих візаві, противників Росії вголос, як писав пролетарський поет Маяковський - на весь голос. Бо нам, обивателям, страшно, нас охоплює жах. І ми в Україні, між іншим, пам`ятаємо не тільки слова генерала армії Миколи Макарова, а й інші заяви російських політиків і військових.

Два роки тому військово-політичне керівництво РФ, президент Дмитро Медведєв, секретар Ради безпеки - Микола Патрушев здивували своїх численних недругів і рідкісних союзників.

Безапеляційно, в порушення міжнародних норм, ці політики повідомили, що у Росії є право застосувати ядерну зброю першою. Це положення, за їхніми словами, закріпила нова військова доктрина РФ.

Тобто, повторюся, державні мужі РФ вважають, що ядерна війна можлива, доцільна, політично виправдана і цілком може зняти проблеми внутрішніх і зовнішніх загроз для Росії.

І ось нова гіпотеза, «другої свіжості» пророцтво російського генерала, який вже точно знає, що таке «чорна валізка» управління ракетно-ядерною армадою Росії.

Важливо і те, повторюся, що начальник Генерального штабу російської армії не сказав: звідки «виходить загроза миру» та безпеки Росії. Він лише повідомив, що «локальні або регіональні конфлікти» по всьому кордону Росії з суміжними державами можуть стати причиною «ядерної» війни.

Залишається загадкою, агресивні дії яких країн, з якими межує Росія, можуть призвести до такої війни «із застосуванням ядерної зброї»? Нам відомо, що лише прикордонний з РФ Китай має ядерні озброєння і сучасні засоби її доставки.

Гадати на «кавовій гущі» даремне заняття. Як писав чудовий російський письменник Саша Чорний, «солнце из навоза стихотворение в прозе сделает». Але те, що війна починається і йде лише тоді, коли є не одна, а дві зацікавлені сторони, - аксіома. Як є наступ - оборона, захист - напад, агресор - миротворець, коротше, щит і меч.

Але чому, читачу, від слів російського генерала так повіяло духом «холодної війни»? Згадалося забуте ядерне протистояння двох систем - капіталізму і соціалізму. Ожили політики і генерали, які сорок років тому в стару конструкцію державного націоналізму намагалися впихнути, як у прокрустове ложе, що руйнує енергію атомного ядра, ядерний апокаліпсис.

Генерали завжди жадають крові, перемог. Як молився цинік: «Вперше я прошу тебе, Господи, смерті! Не для себе прошу! Господи!»

У середині сімдесятих минулого століття найпопулярніша лексика політиків і військових СРСР і США були «силова ядерна конфронтація», «рівень стратегічного балансу», «розумна достатність, стратегічна оборонна ініціатива», «гонка ядерних озброєнь», «ядерна зима». Потім, слава Богу, все кануло в минуле, покрилося забуттям. Настали інші часи, і навіть Михайло Горбачов отримав Нобелівську премію миру.

Тому залишимо геополітику, військову стратегію, непомірне і вічне бажання генералів воювати, гнати людей на бійню смерті, яка в пропаганді називається героїзм. Поговоримо з думаючим читачем про страхіття, про філософію зла як засіб управління соціальними процесами, про страх як інструмент агресії і влади.

Нагадаємо банальну думку про те, що війна і мир занадто серйозні явища, щоб довіряти їх генералам. Але як тільки змінюється соціальний контекст, політичне середовище, в людині, у людей влади пробуджується агресивність.

Тому що світ «впевнених» не такий, як світ «заляканих». Тому російський генерал декларує формули страху, нав`язує політику страху - джерело агресії, антураж зла. І водночас страх робить інтегруючий  вплив на масову психологію, що за тиждень до парламентських виборів у Росії так важливо для політичного класу влади.

Навіть Ніколо Макіавеллі писав, що той, хто управляє залякуванням суспільства, по суті, повністю керує цим суспільством. Страх може зміцнити, консолідувати владу.

Тому слова генерала ні що інше, як маніпулювання суспільною свідомістю, формування фобій, мобілізація людей, страт, кластерів, придушення громадянських структур суспільства.

Однак і генерал Макаров, і ті, хто дозволив йому базікати про ядерні загрози і війни, самі можуть стати «жертвами страху». Батько головного героя фільму Мела Гібсона «Апокаліпсис» говорить своєму синові: «Страх! Вони гинуть зсередини від страху. Вони несуть його в собі, як заразу. Страх - це хвороба. Він вповзає в душу кожного, хто підхопить його. Я не для того тебе ростив, щоб ти жив у страху. Вирви його із серця».

... Між іншим, на території України в 1999 році дислокувалося 178 найсучасніших ракет SS-20 («Сатана»), сумарний тротиловий еквівалент яких цілком міг би знищити все населення Землі. І, саме від РФ і США Україна отримала гарантії безпеки в обмін на ліквідацію вищезгаданого ядерної зброї. Уявляєте, якби Україна, залишаючись третьою ядерною державою в світі, в період ескалації конфлікту навколо острова Тузла почала говорити про захист держави за допомогою ядерної зброї?

Віктор Тимошенко, полковник запасу

Джерело: УНІАН