У
Українське словоКультура, мистецтво, література
Знайти

У Луцьку показують Марію Примаченко — від картин до цифрових копій

·144 слівредакція
У Луцьку показують Марію Примаченко — від картин до цифрових копій

Волинський краєзнавчий музей відкрив виставку «Світ Марії Примаченко»: двадцять робіт, написаних між 1959 і 1987 роками, приїхали до Луцька з Києва. Поруч із ними діє віртуальна галерея, яка показує те, що зазвичай лишається за межами рами.

Виставковий проєкт у Волинському краєзнавчому музеї зібрав двадцять творів Марії Примаченко. Хронологія охоплює майже три десятиліття — від 1959 до 1987 року, тобто від зрілого періоду художниці до останніх років її роботи.

Картини до Луцька тимчасово передав Національний музей декоративного мистецтва. У його фондах зберігається близько 650 робіт Примаченко, створених у 1936–1987 роках, тож лучанська експозиція — лише невеликий фрагмент цієї збірки.

Куратор виставки Сергій Пахалюк розповів, що ініціатива надійшла саме від київського музею: «Національний музей декоративного мистецтва запропонував передати нам картини. Ми співпрацювали з ними й раніше, наш музей передавав їм до війни свої картини з наївного мистецтва».

Окрема частина проєкту — віртуальна галерея «Марія Примаченко. Невідоме». Її створили Національний музей декоративного мистецтва України разом із громадською організацією «ЄМузей». За словами куратора, це колекція деталізованих цифрових копій: самих картин, їхніх зворотів, авторських підписів, а також посівалок і поетичних притч художниці.

Саме цей цифровий вимір змінює оптику. Звичний погляд на Примаченко зупиняється на яскравій фігурі — звірі, квіти, фантастичні істоти. Та робота має й інший бік: підписи, нотатки, віршовані рядки, які супроводжували малюнки. Онлайн-галерея дає змогу побачити цей шар, зазвичай прихований у запасниках і на звороті полотен.

Виставка та віртуальна галерея у Волинському краєзнавчому музеї працюватимуть до 17 січня 2027 року.

У час, коли культурні інституції шукають нові способи говорити з глядачем, такий формат — поєднання фізичної експозиції та цифрового архіву — виглядає не як заміна одне одного, а як два різні способи дивитися на одну мисткиню. Оригінал тримає масштаб і матерію, копія відкриває те, що зазвичай не потрапляє на стіну.

Читайте також