Тілесний театр у Херсоні: як «Мельпомена Таврії» повертає відчуття живого

Місто, де сцена давно межує з укриттям, цього разу зібрало людей не для того, щоб дивитися, а щоб відчувати. Артпрактика «ТОТЕАТРу» починалася з дихання — і вже за кілька хвилин, за словами організаторів, тіла присутніх почали вирівнюватися, плечі опускатися, а в рухах з'являлася та м'якість, якої так бракує у щоденному напруженні.

«Ми розуміли, що найцінніше — це розвантаження», — розповідає терапевтка і співзасновниця театру Олена Вахрамєєва. Дорогою до Херсона команда думала, що саме привезти місцевим мешканцям, і зупинилася на найпростішому: диханні, русі, можливості побути з собою.

«Просто з перших трьох хвилин дихання процес уже запустився. Я вже бачила по тілу, що відбувається з плечима, з руками, як вирівнюється тіло, як запускаються відновлюючі процеси. Люди були максимально включені», — каже Олена. Учасникам показали вправи, які можна повторювати вдома щодня — без сцени, костюмів і глядацької зали.

Для «ТОТЕАТРу» це не перший досвід роботи з людьми, які живуть у постійній небезпеці, але Херсон вимагає окремої уваги. У місті, де повітряні тривоги стали частиною розкладу, а обстріли — фоном, звичайна потреба побути наодинці з собою перетворюється на розкіш.

«Ситуація не дуже безпечна, але ми все одно намагаємося бути тут і навіть для себе, щоб трохи розвантажитися від обставин, які зараз у Херсоні», — ділиться учасниця артпрактики Тетяна Мельничук.

Інша учасниця, Тетяна Рехман, каже, що відкрила в собі творчу сторону особистості. «Такі заходи допомагають розкривати творчість, бути собою, відчувати себе, бути спокійними, радісними, надихатися і відчувати себе живими тут і зараз — особливо враховуючи наш сьогоднішній стан у місті», — говорить вона.

Акторка «ТОТЕАТРу» Юлія Шевченко зізнається: побоювання були, але відмовитися від участі у фестивалі команда не могла. «Я якось не думала про те, чи страшно. Я думала про те, що це велика радість, приїжджати сюди. Тут дуже відчувається життя і щирість від людей, від херсонців. Коли спілкуємося або граємо виставу — таке враження, ніби немає ніякої фальші, ніби така концентрована, насичена правда стається в моменті. Для мене і для всього колективу «ТОТЕАТРу» — це велика честь бути запрошеними», — каже Юлія.

«Мельпомена Таврії» цьогоріч відбувається вже 28-ме — і, попри всі обставини, залишається не просто мистецькою подією, а способом тримати місто в культурному полі. Те, що до Херсона приїхала єдина немісцева театральна команда, говорить саме про це: сцена тут не порожня, а глядач — не абстрактна категорія.

Артпрактика «ТОТЕАТРу» — це не вистава, яку можна оцінити чи розкритикувати. Це радше запрошення до дії, у якій немає правильного чи неправильного результату. І, можливо, саме тому вона так влучно лягає в контекст фестивалю: театр, який приходить не показувати, а бути поруч.