«Концентроване життя»: у Херсоні незалежний театр провів артпрактику з тілесних вправ

У Херсоні відбулася артпрактика незалежного тілесно-орієнтованого театру «ТОТЕАТР» — у рамках 28-го Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії». Програма об'єднала танець, малювання, музику й медитацію.

«ТОТЕАТР» став єдиною театральною командою не з Херсона, яка приїхала до міста в межах фестивалю. Терапевтка і співзасновниця театру Олена Вахрамєєва розповідає, що перед поїздкою колектив довго думав, що саме привезти, і зрештою зосередився на розвантаженні.

«Просто з перших трьох хвилин дихання процес уже запустився. Я вже бачила по тілу, що відбувається з плечима, з руками, як вирівнюється тіло, як запускаються відновлюючі процеси. Люди були максимально включені», — каже Олена.

Учасникам запропонували прості вправи, які можна повторювати вдома щодня, щоб перезавантажитися.

Учасниця артпрактики Тетяна Мельничук каже, що попри безпекову ситуацію намагається знаходити час для себе.

«Ситуація не дуже безпечна, але ми все одно намагаємося бути тут і навіть для себе, щоб трохи розвантажитися від обставин, які зараз у Херсоні», — розповідає вона.

Тетяна Рехман відкрила в собі творчу сторону особистості.

«Такі заходи допомагають розкривати творчість, бути собою, відчувати себе, бути спокійними, радісними, надихатися і відчувати себе живими тут і зараз — особливо враховуючи наш сьогоднішній стан у місті», — каже вона.

Акторка «ТОТЕАТРу» Юлія Шевченко каже: побоювання були, але відмовитись від фестивалю і не зустрітися з херсонськими глядачами вони не могли.

«Я якось не думала про те, чи страшно. Я думала про те, що це велика радість, приїжджати сюди. Тут дуже відчувається життя і щирість від людей, від херсонців. Коли спілкуємося або граємо виставу — таке враження, ніби немає ніякої фальші, ніби така концентрована, насичена правда стається в моменті. Для мене і для всього колективу «ТОТЕАТРу» — це велика честь бути запрошеними», — каже Юлія.

Фестиваль «Мельпомена Таврії» цьогоріч відбувається вже в 28-й раз. Те, що сталося в Херсоні, важко назвати просто подією програми: радше це спроба повернути місту його звичний культурний ритм — і водночас дати людям інструмент, який працює тут і зараз, без сцени й декорацій.