«Притока»: як зібрати українське мистецтво в одному місці

Уявіть: картина, що десятиліттями зберігається в приватній оселі, може бути ключем до розуміння цілої мистецької епохи. Але поки вона не потрапить у спільний інформаційний простір, її ніби не існує для дослідників і широкої публіки. Саме цю прогалину заповнює «Притока» — онлайн-платформа, яка збирає докупи українське сучасне мистецтво з різних колекцій.

Проєкт, що його розвиває громадська організація «Музей сучасного мистецтва», працює у двох вимірах. З одного боку, це закрита облікова система для власників і зберігачів колекцій, з іншого — відкрита публічна вітрина «Притока: колекції онлайн», де кожен охочий може переглядати твори. Робота над платформою триває з 2020 року. Серед перших, хто представив свої зібрання, — Ukrainian Museum of Contemporary Art (UMCA), Фонд збереження культурної спадщини Ади Рибачук та Володимира Мельніченка (АРВМ) і Одеський національний художній музей (ОНХМ).

Чому це важливо? Українське мистецтво досі розпорошене: лише деякі колекції мають власні каталоги чи сайти, а широкому загалу відомі хіба що окремі імена. Через це значна частина творчого доробку лишається поза увагою — як для українців, так і для міжнародних дослідників. Твір може бути важливим свідченням певного історичного періоду, але фактично не існувати у спільному просторі знань.

«Притока» має це змінити, збираючи достовірні дані про кожен твір: хто і коли його створив, де він перебуває, до якої колекції належить, з яких матеріалів зроблений, де експонувався, як змінювалися власники, у якому стані він зараз і хто має права на використання його зображення. Це своєрідна інфраструктура для професійного дослідження, що відкриває доступ до структурованої інформації кураторам, науковцям та всім, хто працює з мистецтвом.

Особливої ваги проєкт набуває в умовах війни з Росією та багаторічної культурної пропаганди, яка формувала уявлення про українських митців як про «російських». За кордоном досі можна почути, як твори наших художників приписують агресору. Авторки платформи наголошують: змінити це лише заявами неможливо. Потрібна інфраструктура, яка забезпечує доступ до достовірних даних, якісних зображень і професійних описів, що дозволяє знайти український твір через звичайний пошук.

Окрема увага приділена безпеці та приватності. Власник колекції може залишатися анонімним — натомість зібрання буде представлене, скажімо, як «Приватна колекція, Україна» або «Приватна колекція, Київ». Платформа передбачає кілька рівнів доступу: публічні дані, які можуть з'явитися на сайті; непублічні, доступні лише уповноваженим користувачам; і чутлива інформація, яка не передається назовні взагалі. Місце зберігання творів, закупівельна вартість, приватні контакти, детальна історія переміщень та інші безпекові відомості лишаються за зачиненими дверима.

«Притока» — це спроба створити спільний простір знань, де українське мистецтво постає як цілісне явище. Не просто каталог, а жива система, що з'єднує власників, дослідників і глядачів. Тут можна не лише переглядати твори, а й контактувати з власниками колекцій, що відкриває нові можливості для професійної взаємодії. Це крок до того, щоб українське мистецтво заговорило зі світом своєю мовою.