Професор Крипчук оскаржує звільнення з КНУКіМ: деталі справи

3 вересня 2026, 13:51 ·408 слівредакція

Київський національний університет культури і мистецтв 1 вересня 2026 року звільнив професора Миколу Крипчука, але викладач наполягає, що заяву про звільнення не писав. Ситуація переросла у звернення до адвокатки та профспілки.

У серці Києва розгортається історія, що більше скидається на сюжет драми про академічні інтриги. Миколу Крипчука — кандидата мистецтвознавства, професора та завідувача кафедри режисури естради і шоу — усунули з посади наказом №1014-к від 31 серпня. Формальна підстава — порушення конкурсної процедури, передбаченої Законом «Про вищу освіту». Проте сам учений стверджує: жодної заяви з власної волі він не подавав, а з рішенням Вченої ради, на яке посилається адміністрація, його навіть не ознайомили.

У наказі йдеться про звільнення з 1 вересня через недотримання частини 6 статті 35 Закону України «Про вищу освіту» та пункту 9 статті 36 Кодексу законів про працю. Окремо згадується виплата компенсації за 25 днів невикористаної відпустки. У якості підстав фігурують заява Крипчука та протокол Вченої ради від 28 серпня.

Однак у зверненні до колег, поширеному 2 вересня, професор категорично заперечує факт написання будь-яких заяв — ані про звільнення, ані про дострокове припинення контракту. Він також наголошує, що з протоколом Вченої ради його не знайомили, а ще 2024 року він так і не отримав свого примірника трудового контракту з університетом. За словами Крипчука, перед звільненням на нього та інших завідувачів кафедр тиснули, фактично змушуючи відмовитися від посад.

Ця історія вже вийшла за межі університетських коридорів. Адвокатка Надія Брояко скерувала офіційний запит із проханням надати копії документів, що стали підставою для кадрового рішення. Паралельно Крипчук, Брояко та Ірина Іващенко звернулися до Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України. Вони просять перевірити, чи були законні підстави розривати п'ятирічні контракти, термін яких, за їхніми твердженнями, ще не минув.

Чи витримає процедура перевірку на міцність — покаже час. Але сам факт того, що викладач, який мав навчати майбутніх режисерів, опинився в центрі сюжету про академічну справедливість, змушує замислитися: чи не стає захист прав викладачів таким самим мистецтвом, як і сама режисура?