«Вітер неможливо окупувати»: у Франківську відбудеться фестиваль Херсонщини

26 вересня Палац Потоцьких в Івано-Франківську перетвориться на маленький південь: херсонці, які після повномасштабного вторгнення оселилися на Прикарпатті, проведуть благодійний фестиваль «Вітер нині південний». Через музику, мистецтво, їжу та особисті історії організатори хочуть показати рідний край не лише як територію бойових дій та окупації.

Про захід розповіли Єлизавета Бабіч, Аліна Стогорнюк та Артем Тригуб. Задум виник після кількох років життя на Прикарпатті: за цей час його автори встигли засвоїти місцеві традиції — від коляди до Андріївських вечорниць — і закортіло у відповідь познайомити франківців із культурою півдня.

Єлизавета пригадує, що за понад три роки у Франківську не раз натрапляла на однакову реакцію, коли казала, звідки вона.

«Завжди така пауза: “Співчуваємо”. І мене втомлює ця реакція. Мені дуже хочеться, щоб люди сприймали Херсонщину не тільки як лінію бойового зіткнення, а ще як ту історію, яка у нас була, яку ми привезли з собою і яку ми відбудуємо, коли закінчиться війна».

Назва фестивалю поєднує два краї. «Вітер — тому, що вітер неможливо окупувати. Вітру неможливо вказати, куди йому дмухати. І тому вітер, очевидно, з півдня», — пояснює Єлизавета. А слово «нині» для неї пов'язане вже з Франківщиною: до переїзду сюди вона його не вживала. «“Нині” — це слово, яке слугує мостом між Херсонщиною і Франківськом. Коли тільки почався мій перехід на українську мову, слова “нині” не було в моєму лексиконі. Воно з'явилося саме тут».

Символами заходу стали сонце та кавун: теплий південь і найупізнаваніша його ознака. На логотипі сонце підіймається з кавуна — як мирний світанок над Херсонщиною.

Фестиваль стартує 26 вересня о 14:00. Вдень працюватимуть майстер-класи, гастрономічна та дитяча зони, ярмарок херсонських і прикарпатських майстрів, фотозони й тату-зона з херсонським майстром. Окремо покажуть виставку картин із Херсонщини, надану Херсонським державним університетом: роботи вивезли з регіону, на деяких залишилися сліди від обстрілів.

Однією з головних гастрономічних принад стануть кавуни. Привезти їх безпосередньо з Херсонщини нині неможливо, тож організатори знайшли херсонця, який вирощує їх у Хом'яківці поблизу Івано-Франківська. «Ми з'їздили до нього, придбали кавуни, скуштували. Вони дуже смачні. Не херсонські, звісно, але дуже гарні. На вході будемо всіх ними частувати». Гостям також радять скуштувати херсонську «ікру з синеньких» — з баклажанів.

Буде й жартівлива зона весілля: відвідувачі зможуть «одружитися» іменем фестивалю та отримати імпровізоване свідоцтво про шлюб, а роль працівника «РАЦСу» виконає херсонський комік Даня Повар. Увечері запланований концерт із «новокаховським вальсом», поезією та виступами херсонських музикантів, хедлайнеркою стане артистка Чуприненко.

Для організаторів важливо відійти й від образу Херсонщини виключно як краю моря, кавунів та помідорів. «Херсонці дуже відкриті самі по собі. Скоріш за все, за годину ці люди вже будуть знати, як звати вашу бабусю, собаку і з ким ви сиділи за партою у школі», — жартує Єлизавета. Ще одна риса, яку хочеться показати, — здатність жартувати навіть про пережите: «Ми пройшли неабиякий шлях і вміємо над цим посміятися, самі з себе. Мені хотілося б, щоб тотальне співчуття до херсонців змінилося більшим розумінням і цікавістю до нашого краю».

Артем Тригуб родом із нині окупованої Голої Пристані. Він пам'ятає її як місто фестивалів, Дніпра та кавунів: до повномасштабного вторгнення там проводили кавуновий фестиваль із конкурсами найбільших плодів та фестиваль народної творчості «Купальські зорі». «Ми хочемо, щоб Херсон приїхав, наробив у хорошому сенсі класного шуму, щоб люди надихнулися, зрозуміли, хто такі херсонці. Щоб це асоціювалося не тільки з “там море, там класні кавуни й помідори”, а ставало чимось глибшим».

Для самих організаторів фестиваль став нагодою зібрати людей, яких війна розкидала Україною та світом. Єлизавета — з Нової Каховки, за місяць до вторгнення переїхала до Херсона; 24 лютого її розбудили близько п'ятої ранку звісткою про початок війни. Того ж дня вона повернулася до Нової Каховки й провела в окупації близько трьох місяців, у травні виїхала, якийсь час жила в Польщі, але вирішила повернутися в Україну й оселилася в Івано-Франківську.

Аліна Стогорнюк — із Херсона, зареєстрована у Великих Копанях, які нині окуповані. На початку вторгнення вона була в Херсоні разом із мамою та молодшою сестрою. Родина провела в окупації близько двох місяців, і виїхати вдалося не з першої спроби: одного дня російські військові перестали пропускати цивільних, тож родині довелося провести день у полі під обстрілами, а потім ночувати в незнайомому селі. Наступного дня їх пропустили — так вони опинилися в Івано-Франківську, де жили родичі.

Артем на момент вторгнення навчався в Києві, тож окупації Голої Пристані не застав. У березні 2022 року він приїхав на Прикарпаття, певний час жив у Яремчі, згодом перебрався до Франківська. «Коли я колись переїду з Франківська, я вже не скажу, що їду у Франківськ погуляти. Я скажу, що їду кудись у рідне місце, де зможу трошки відчути себе вдома».

Починали Єлизавета та Аліна не з фестивалю. Спершу Єлизавета задумувала невеликий концерт до Дня Нової Каховки, потім додався ярмарок, а після знайомства й спільної роботи з Аліною задум виріс у повноцінний фестиваль Херсонщини. Жодної громадської організації чи фонду за ними немає — згодом до команди долучилися інші люди. Фінансування залучили від партнерів та частково завдяки грантовій підтримці, а сам фестиваль буде благодійним: кошти від квитків і частину надходжень від активностей та ярмарку передадуть на збір для 304-ї бригади ОБрМП. «Це робиться не просто так, щоб позабавитися. Це робиться з конкретною благодійною метою», — підсумував Артем Тригуб.