«Поліандрія. Анатомія любові»: у Львові прем'єра вистави про близькість під час війни

Коли йдеться про війну, найважче даються не слова про біль, а слова про життя, яке триває попри нього. Саме на цьому наполягає драматург Сергій Кулибишев: «Коли я писав “Поліандрію”, я розмовляв із ветеранами з пораненнями та інвалідністю, з жінками, які чекали чоловіків із фронту, із вдовами загиблих військових. І мене вразило не те, скільки в цих людях болю. А те, скільки в них життя, самоіронії, сили й здатності сміятися там, де, здавалося б, сміятися неможливо».

Прем'єра відбудеться 10 та 11 вересня у Львові, на сцені «Стрих» театру імені Марії Заньковецької. Автор описує свою п'єсу як смішну, сумну й провокативну — і водночас як розмову про кохання та близькість у час війни. Через іронію, провокацію та різні театральні форми вистава говорить про прийняття нової реальності, про страхи й бажання, про конфлікти та потребу зберігати близькість.

Гумор тут спрямований не на людей, а на страх і розгубленість перед новою реальністю. Постановка порушує питання, як змінюються стосунки після травматичного досвіду і як суспільству вчитися приймати тих, чиє життя змінила війна. Робить це автор не напряму, а через кумедну й абсурдну ситуацію, у якій опиняються головні герої, через відверту розмову та живу мову, яка часом дратує. І саме це роздратування — одна з емоцій, проживши яку глядач має яскравіше уявити почуття героїв.

Про сюжет складно розповісти без спойлерів, бо ефект несподіванки у п'єсі важливий. Але головне, що автор намагається сказати, звучить через метафори та чорний гумор: «Мені важливіше говорити про те, що відбувається з нами після удару: як ми любимо, сваримося, жартуємо, бажаємо, боїмося, пристосовуємося, як продовжуємо жити».

Українські глядачі знають Кулибишева як сценариста та режисера серіалу «Ховаючи колишню», тож можуть уявити, як він говорить про болючі й актуальні речі в несподіваний спосіб. Режисерка вистави — Таня Губрій, яка працювала з театрами України та Німеччини, зокрема «Золоті ворота», «На лівому березі Дніпра», Одеським театром імені В. Василька. У 2024 році вона отримала відзнаку «За найкращу режисерську роботу» VI Всеукраїнського фестивалю-премії GRA за виставу «Кортес» Лєни Лягушонкової. У театрі імені Марії Заньковецької вона також поставила «Брідські явища» Андрія Бондаренка.

«Я хотіла поставити цю п'єсу відразу, щойно вона з'явилася у 2024 році. Вдалося лише зараз — із хорошою командою, акторами, художницею та хореографом. На жаль, вона й надалі залишається суперактуальною», — зазначає Таня Губрій.

Сценографію та костюми створила Вероніка Риженко. У виставі залучені Любов Боровська, Євгенія М'якенька, Христя Люба, Олег Коркушко, Володимир Пантєлєєв, Ганна Ярмоленко та Єлизавета Цілик.

Можливо, найточніше про цю роботу говорить те, що вона не обіцяє ні втіхи, ні готових відповідей. Вона пропонує інше — бути поруч із героями в їхньому сміхові, роздратуванні й ніжності, щоб у залі, хоч на кілька годин, близькість знову стала чимось відчутним.