Київ проти «DAU» у Венеції: культура як зброя гібридної війни

Венеційська Мостра — це не просто кіноогляд, а головна сцена, де вирішується, які історії світ визнає вартими уваги. Тому коли в основному конкурсі 83-го фестивалю з'являється фільм Іллі Хржановського «DAU», що претендуватиме на «Золотого лева», це не лише про кіно. Це сигнал, який, на думку українських міністерств культури та закордонних справ, грає на руку державі, що веде загарбницьку війну.

У спільній заяві відомства наголошують: культуру не можна розглядати у вакуумі, відірвано від політики чи лише крізь призму художньої цінності. Особливо коли йдеться про проєкт, що виріс із російських грошей і зв'язків. Згадують і продюсера Сергія Адоньєва, який перебуває під санкціями США та України, і режисера, що очолював культурну ініціативу, профінансовану пов'язаними з Кремлем олігархами. Навіть виконавець головної ролі Теодор Курентзис отримав російське громадянство з рук Путіна, а його кар'єра зростала на кошти підсанкційних банків.

Окремо звертають увагу на те, як знімали «DAU». Стрічку створювали у Харкові впродовж 2008–2011 років, але місто постає в ній виключно крізь радянську оптику, без власної історії та ідентичності. Це, за словами авторів заяви, та сама імперська наративна модель, яку Росія нав'язує через війну — лише в іншій формі.

Україна не закликає до цензури чи заборони митців. Натомість — до усвідомлення: коли Кремль перетворює мистецтво на зброю, сприймати такі проєкти як політично нейтральні — означає ставати частиною цієї гри. Тож Київ звертається до організаторів фестивалю та всієї міжнародної культурної спільноти: проводьте належну перевірку, не дозволяйте державі-агресору легітимізувати свої інструменти під гаслом свободи творчості.

83-й Венеційський кінофестиваль триватиме на острові Лідо з 2 по 12 вересня 2026 року. Чи почують його організатори цей заклик — покаже час, але питання вже не лише про один фільм, а про те, які історії ми дозволяємо собі вважати прийнятними.