У квітні цього року вийшов Указ Президента України стосовно стану біологічної безпеки у нашій країні. Він вводив у дію відповідне рішення РНБО України. Серед іншого в Указі йшлося про важливість створення всеохоплюючої державної системи біозахисту та про зміни у складі Комісії з біобезпеки і біологічного захисту при РНБО України. Ми звернулися до Голови Комісії академіка НАН і АМН України Сергія Васильовича Комісаренка, академіка-секретаря відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, члена Президії НАН України та директора Інституту біохімії ім. Палладіна з питанням про біологічну безпеку України, яка, можливо, є одною з найважливіших складових національної безпеки.
- Сергію Васильовичу, яка історія створення Комісії і загалом проблеми біобезпеки в Україні?
- Міжвідомча комісія з питань біологічної та генетичної безпеки (нинішня назва - Комісія з біобезпеки і біологічного захисту) при РНБО України була створена ще у 2004 році президентом Леонідом Кучмою. Тоді вона, здебільшого, опікувалася комплексом проблем, пов'язаних з генетично модифікованими організмами (ГМО). Потім довгий час Комісія взагалі не працювала і запрацювала по-справжньому у новому складі, починаючи з вересня 2007 року. В останньому Указі Президента України первинна назва „Міжвідомча комісія з питань біологічної та генетичної безпеки" була змінена на „Комісія з біобезпеки і біологічного захисту". Ми трактуємо питання біобезпеки значно ширше, ніж тільки розгляд проблем, пов'язаних з ГМО, хоча останні залишаються у полі зору нашої Комісії.
Часто питають, а яка ж різниця між співзвучними термінами „біобезпека" та „біозахист". Якщо коротко і досить умовно, то біобезпека - це захист людей, тварин, рослин і довкілля від біозагроз. А біозахист (чи біозахищеність) - це захист небезпечних патогенів від людей, тобто від свідомого чи несвідомого проникнення та розповсюдження патогенів, здатних створити біозагрози. Біобезпека, в першу чергу, стосується виникнення і боротьби із захворюваннями, які викликаються особливо небезпечними патогенами, а також фізичного збереження колекцій цих патогенів, щоб унеможливити їхнє навмисне (біотероризм) чи ненавмисне розповсюдження поза межами місць збереження. Колекції особливо небезпечних патогенів (наприклад, чуми, сибірки, холери тощо) знаходяться на території України у певних установах Міністерства охорони здоров'я, Державного комітету ветеринарної медицини та в Українській академії аграрних наук. Мусимо забезпечити фізичний захист цих патогенів від використання із шкідливою метою.
- Звідки можна очікувати появу біозагроз?
- Біозагрози є існуючі і можливі до виникнення. Це - особливо небезпечні інфекції, а також захворювання, які викликаються не особливо небезпечними патогенами, але такими, що є дуже небезпечними з соціальної чи економічної точок зору: туберкульоз, ВІЛ-СНІД, гепатити, сальмонельоз, пандемії грипу тощо. Такі захворювання є значними біозагрозами, бо можуть принести великі економічні і соціальні збитки, оскільки вражають велику кількість населення і суттєво позначаються на стані здоров'я людей і, зрозуміло, на економіці всієї країни. Існують біозагрози у вигляді неякісної їжі і питної води, чи неякісних медикаментів, або різних інтоксикантів, що знаходяться у навколишньому середовищі, наприклад, інсектициди і пестициди, важкі метали, або радіонукліди. Їх проникненням до продуктів харчування, до питної води може бути вкрай шкідливим для організмів людей та тварин.
До біозагроз також відноситься свідоме, чи несвідоме створення небезпечних мікроорганізмів чи токсинів або біологічно-активних речовин при проведенні біологічних досліджень, при біотехнологічний діяльності або у фармацевтичній чи харчовій промисловості. Свідоме створення або використання біозагроз проти людей, тварин чи рослин є основою біотероризму. Усім згаданим комплексом проблем - виявленням і попередженням розвитку біозагроз, а у випадку їх появи - і ефективною боротьбою з біозагрозами має опікується державна система біобезпеки. Така система зараз знаходиться у стані започаткування саме згідно рішення РНБО України і Указу Президента, з яких почалася наша розмова.
На щастя, за сучасних умов практично неможливим стає використання біозагроз у якості біологічної зброї при виникненні міждержавних конфліктів. Нарешті політики зрозуміли, що виготовлення і використання біологічної зброї створює величезні загрози не тільки для країн-можливих ворогів, але й для власної країни. Саме тому таку велику увагу зараз приділяють Конвенції про заборону біологічної і токсинної зброї (КБТЗ) - першої міждержавної угоди про повну заборону зброї масового знищення.
- Чи можуть виникати біозагрози без злого умислу?
- Так, біозагрози можуть виникнути ненавмисно. Зараз ми з вами є свідками, без перебільшення, фантастичного розвитку сучасних біологічних наук. З'являються нові біологічні науки, наприклад, синтетична біологія. Існують можливості перетворювати непатогенні організми у патогенні, надавати їм особливо небезпечних властивостей. Можлива поява токсинів, чи токсикантів, які можуть бути зроблені навмисно, тому що зараз існують методи їх створення, які є зрозумілими і доступними для людей, які володіють сучасними біологічними знаннями і в першу чергу - генно-інженерними методами. Ці небезпечні біологічні агенти можуть бути створені навмисно, як правило з метою біотероризму, чи ненавмисно.
Вчені, які працюють над створенням нових ліків, нових технологій, які працюють над з'ясуванням механізмів функціювання живих систем здебільшого використовують мікроорганізми, які не є патогенними, але ненавмисно можуть перетворити їх у такі, що уявляють загрозу для цих же дослідників, для людей, що працюють поруч або мають контакти з цими людьми. Біоорганізми з цих лабораторій можуть потрапити в навколишнє середовище і негативно вплинути, зокрема, на біорізноманіття. Сюди ж відносяться і генетично модифіковані організми рослинного, тваринного чи мікробіального походження. Для того, щоб запобігти ненавмисному створенню біозагрозливих агентів потрібно поширювати серед вчених, працівників біотехнологічних і фармацевтичних підприємств знання про положення КБТЗ, про причини і шляхи виникнення біозагроз, вводити кодекси біоетики і відповідні правила поведінки.
- Які міжнародні зобов'язання взяла на себе Україна в галузі біобезпеки і біозахисту?
- У першу чергу, це зобов'язання України як учасника Конвенції про заборону біологічної і токсинної зброї, про яку я вже згадував. Ця Конвенція була створена у 1972 році, а вступила в силу у 1975 році. КБТЗ повністю забороняє створення біологічної зброї, її використання, передачу, накопичення і т.п. Тобто вона була першим міжнародним договором, що повністю забороняв зброю масового знищення. Але, на жаль, під час „холодної" війни деякі країни продовжувала займалась розробкою біологічної зброї. У першу чергу це були Сполучені Штати і СРСР. І хоча відомо, що США займались розробкою біологічної зброї, вони ніколи офіційно цього не визнавали. А Росія визнала, і Єльцин у своєму виступі на початку 90-х років офіційно підтвердив, що СРСР займався розробкою біологічної зброї, хоча був учасником КБТЗ. На жаль, так буває у світі.
Після розпаду СРСР, США і багато інших країн зрозуміли, що біологічна зброя не може бути використана у боротьбі з іншими країнами і що розробка біологічної зброї може створювати небезпеку для них самих. Тому з 1990-х років ситуація суттєво змінилась, і Конвенція нібито народилася заново. Більше того, нині на зустрічах країн-учасниць КБТЗ у Женеві фактично обговорюють питання, пов'язані не тільки чи не стільки з біологічною зброєю, скільки з усім комплексом існуючих та можливих біозагроз в різних країнах, про взаємодію і допомогу одна одній у боротьбі з біозагрозами. Україні, як стороною-учасницею КБТЗ, треба обов'язково виконувати усі положення Конвенції і проводити їх впровадження у нашій країні.
- Чи існує державна система боротьби з біозагрозами в Україні?
- В Україні досі не існує цілісної, ефективної загальнодержавної системи боротьби із біозагрозами. Саме тому на засіданні РНБО України 27 лютого ц.р. розглядався весь комплекс проблем біобезпеки і, найголовніше, питання створення державної системи біобезпеки та організації заходів, спрямованих на запобігання розповсюдження біозагроз в Україні. Відповідні рішення РНБО були введені в дію указом Президента України від 6 квітня ц.р.
Виявляється, на сьогодні в Україні такої загальнодержавної системи не існує. Маємо окрему санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я, існує Державний Комітет ветеринарної медицини, який опікується захворюваннями і, особливо, небезпечними інфекціями серед тварин. Існують санепідслужби в різних відомствах, наприклад, у МВС, але немає ефективної взаємодії і координації між цими відомствами. Лабораторії, які там існують, володіють різними методами, по-різному оснащені, їхні кадри по-різному підготовлені. Йдеться про те, щоб створити в Україні цілісну систему взаємодії між існуючими лабораторіями із стандартними методами досліджень, аналізу даних та підходів до реагування - таку собі мережу лабораторій для виявлення біозагроз. Для цього навіть не потрібно великих додаткових коштів, але це дозволило б створити основу для державної системи біобезпеки.
Зверніть увагу, зараз поширюється свинячий грип, раніше була загроза пташиного грипу, поширюється інфікування населення України ВІЛ та вірусами, що викликають гепатит, і нам конче потрібно мати мережу виявлення цих біозагроз, володіти методами їх аналізу і, зрештою, методами боротьби з цими захворюваннями.
До цього треба додати, що у 2005 році була підписана угода між міністерством оборони США і міністерством охорони здоров'я України про те, що у зв'язку з тим, що наша країна свідомо позбулась ядерної зброї, США зобов'язалися допомогти Україні у зменшенні рівня біозагроз та у відверненні загрози біотероризму. Його проявом, зокрема, було розповсюдження сибірки у 2001-2002 роках у США. Американський сенат тоді виділив великі кошти для боротьби з біотероризмом, які спрямовуються, зокрема, і на Україну. В рамках цієї угоди, до якої приєднались й інші відомства, зокрема, Державний комітет ветеринарної медицини, Українська Академія Аграрних наук, США нададуть устаткування для покращення фізичних умов збереження патогенів (тобто системи біозахисту), допоможуть покращити стан обласних санепідстанцій та налагодити систему взаємодії між різними установами і, головне, створять для медиків і ветеринарів так звані центральні референтні лабораторії (ЦРЛ), де будуть зберігатись колекції патогенних і особливо патогенних мікроорганізмів. Такі ЦРЛ будуть облаштовані таким чином, що досліди з патогенами можна буде проводити у безпечних і найсучасніших умовах. Така діяльність дозволить створювати, наприклад, нові лікарські препарати, вакцини, антидоти тощо.
Існування власної (національної) біотехнологічної промисловості виробництва стратегічних медичних і ветеринарних препаратів для боротьби із найважливішими біозагрозами є основою біобезпеки для будь-якої країни. Адже зараз ми опинились у такій ситуації, коли Україна не має виробництва жодного власного антибіотика, жодного власного вітаміну. Частіш за все українські фармацевтичні кампанії купують субстанції для виготовлення ліків за кордоном, фасують їх і потім продають. Тому створення національного центру сучасних (клітинних і генних) технологій є одним із найголовніших завдань для системи біобезпеки у нашій країні. Створення такого біотехнологічного центру також записано у рішенні РНБО. У нашій країні потрібно також розробити і впровадити ефективну систему боротьби з можливими проявами біотероризму. Виконання усіх згаданих заходів може відбутися лише в рамках державної програми з біобезпеки і біозахисту чи державної програми із зменшення біозагроз, а наша Комісія з біобезпеки та біологічного захисту при РНБО України, окрім інших завдань, напевне має допомагати у створенні такої програми і відстеженні ефективності її виконання.
- Які регіони України найбільш вразливі на біологічну небезпеку?
- Найбільш вразливими є ті регіони, де існують найбільш біологічно небезпечні умови. Наприклад, це місця зберігання пестицидів та інсектицидів, яких на території України у непристосованих сховищах є декількох тисяч тон; це - залишки не знешкодженого твердого чи рідкого палива для стратегічних ракет. У місцях масового перетину кордону України людьми і товарами існує найбільша загроза виникнення інфекційних захворювань тощо. Небезпечними є місця, де найгірша екологічна ситуація, бо там у людей найбільше ослаблений імунітет. А ослаблений імунітет, звичайно, призводить до виникнення чи ускладнення не тільки інфекційних, але і інших захворювань.
- Наскільки небезпечними є генетично модифіковані продукти сільського господарства? Чи дійсно небезпечно вживати ГМП?
- Спекуляції у науковому сенсі - це поширення думок без об'єктивних наукових знань. Вони виникають тоді, коли їх поширюють люди, які або погано розуміють, про що вони говорять, чи свідомо, обстоюючи, лобіюючи чиїсь інтереси у супереч об'єктивній реальності. Можна однозначно сказати: правильно виготовлені і перевірені за існуючими міжнародними правилами генетично модифіковані продукти, отримані за допомогою генетично модифікованх організмів (ГМО), - абсолютно безпечні для здоров'я людей і тварин.
Немає жодних науково доведених прикладів негативного впливу ГМО на організм людини чи тварини, хоча ГМО викликають іншу небезпеку - їх неконтрольоване поширення може призвести до зменшення біорізноманіття. Умовно кажучи, якщо якась рослина має превалюючі для розмноження чи виживання властивості перед іншими рослинами, то вона починає домінувати і витісняє інші рослини-конкуренти з навколишнього середовища. Таким чином, генетично модифіковані рослини треба вирощувати за контрольованих умов на певних обмежених територіях. Необхідно стежити за збереженням нашого біорізноманіття. Але, на жаль, головним ворогом нашого біорізноманіття є не ГМО, а люди, які знищують біорізноманіття, починаючи від комах, рослин, тварин і закінчуючи вирубуванням лісів, знищенням водоймищ і так далі. Саме у цьому є найбільша загроза для нашого біологічного різноманіття.
- Тобто люди не зможуть відмовитись від ГМО?
- Впровадження і поширення ГМО повинно бути прозорим і регульованим правильним законодавством. Я повністю погоджуюсь з екологами, іншими захисниками природи, що люди мають право обирати чи вони хочуть їсти генетично модифіковані продукти, чи не хочуть. Це їхнє право, тому введення маркування про те, що продукти містять певний відсоток, чи взагалі повністю отримані з ГМО, є позитивним фактом.
Цього року я був на зимових Спеціальних Олімпійських іграх у штаті Айдахо (США). Це сільськогосподарський штат, і головним продуктом, що там вирощують, є картопля. Я їх запитав, чи є у них генетично модифікована картопля і отримав відповідь: „У нас немає генетично не модифікованої картоплі". Вся картопля, яку вони там садять, вирощують, продають і самі їдять, - є генетично модифікованою.
Добре відомо, що населення світу зростає дуже швидко і, з огляду на те, що у багатьох країнах вже є брак продуктів харчування, то зрозуміло, що більшість продуктів харчування у майбутньому, можливо - досить скорому, буде отримана за допомогою генетично модифікованих організмів, які дозволятимуть мати більші врожаї, будуть засухостійкими, матимуть кращі харчові якості тощо. В ГМО можна вводити ліки для лікування, або попередження розвитку захворювань.
Кажуть: „Європа поки що проти ГМО". Це не зовсім так. Деякі країни ЄС проти певних генетично модифікованих організмів. Але справа ще й в тім, що у Європі настільки ефективне сільське господарство і такі високі врожаї, що їм не потрібні ГМО. Але коли йдеться про Єгипет, Аргентину, Бразилію, США, Китай - то там впровадження генетично модифікованих рослин, у першу чергу - сої, кукурудзи і бавовни, йде масовим шляхом.
- Чи комісія при РНБОУ здатна поліпшити біобезпеку України?
- Думаю, що так. Це - наше завдання. Настав час розробити і реалізовувати відповідну державну політику. Але не треба перебільшувати значення нашої Комісії. Хоча, на мою думку, її діяльність є дуже важливою для нашої країни, але зрозуміло, що Комісія не може замінити ні Міністерства охорони здоров'я, чиїм обов'язком є гарантування біобезпеки і біозахисту в медицині, ні Міністерства промислової політики, ні Міністерства аграрної політики, ні Національної академії наук або Академії медичних наук України, ні Українську академію аграрних наук. Ми не можемо, і нам не потрібно їх заміняти, бо кожне відомство чи кожна організація має робити свою, притаманну їй справу.
Згідно Положення про Комісію, вона є дорадчим органом при РНБО і Президенті країни, і вона виконуватиме функції, викладені у Положенні. Склад Комісії є високопрофесійним. До її складу, зокрема, входять за посадою перший заступник міністра охорони здоров'я - головний санітарний лікар України, заступники міністра аграрної політики, а також освіти і науки України, віце-президенти Академії медичних наук і Української академії аграрних наук, представники багатьох міністерств і відомств, пов'язаних з питаннями біобезпеки і біозахисту. Приблизно половину складу комісії складають провідні вчені України - фахівці з питань біобезпеки і біозахисту.
- Такий склад виражає певні тенденції у відносинах наука-бізнес-держава?
- Такий склад є необхідним, щоб забезпечити представництво у Комісії керівників органів державного управління, причетних до проблем біобезпеки, і в той же час - відповідних фахівців-експертів. Що ж до тенденцій, то дозвольте навести такий приклад. Минулого року, через брак часу, „не доїхав" до України на наше запрошення чи не найбільш відомий у світі вчений - лауреат Нобелівської премії Джим Уотсон, який разом із Френсісом Кріком відкрив подвійну спіраль ДНК. Але він побував у наших сусідів у Росії. Там, у Москві у липні минулого року він прочитав лекцію про досягнення сучасної біології, і одним з питань після його лекції було таке: „Як Ви вважаєте, чи це погано, що багато вчених покинули науку і пішли в бізнес, бо заробляють там значно більше грошей?" Професор Уотсон відповів, що для науки це, звичайно, погано, але для держави - можливо ні, бо велика кількість розумних людей пішла з науки до бізнесу, а потім - з бізнесу у державні структури. Будемо і ми сподіватись, що у нашому уряді, в державних установах і у бізнесі буде якомога більше розумних людей і що колишні вчені будуть ефективно працювати на економіку і політику в Україні.
Але також добре відомо, що нічого не вийде у тій країні, де панує корупція і де головним у прийнятті рішень є конфлікт інтересів, коли народні депутати чи державні службовці обстоюють не державні, а власні інтереси. Тоді головною небезпекою стає не стільки патогени, чи свинячий грип, а „свиняче" ставлення до власної держави і до власного народу.
- Як здійснюється розподіл компетенції, що можуть зробити громадські організації в напряму біобезпеки і біозахисту, яким повинно бути їхнє місце?
- Вважаю, що правильна діяльність громадських організацій є дуже важливою, і вони можуть бути дуже впливовими у суспільстві при прийнятті відповідних рішень. Але й громадські організації повинні діяти об'єктивно, розумно і абсолютно прозоро. Це не може бути обстоювання чиїхось інтересів та використання „натовпу" чи медіа для маніпуляцій громадською думкою на свою користь. Якщо громадські організації працюватимуть „за замовленням" - як лобісти чиїхось інтересів, то це не буде діяльність на користь національним інтересам.
- А якою повинна бути поведінка пересічного громадянина? Що він (чи вона) повинен знати і розуміти, щоб уберегти себе від біозагроз?
- Поведінка, як Ви кажете, „пересічного громадянина" має базуватися на науково обґрунтованих компетентних рекомендаціях, специфічних для кожної біозагрози. При появі біозагроз, або при їх очікуванні відповідні експертні групи аналізують обставини, що склалися, і виробляють адекватні рекомендації. Рекомендації можуть бути різними в залежності від того, на кого вони спрямовані - для керівництва країни, для специфічного відомства, для різних організацій, для фахівців чи для населення країни. В свою чергу біозагрози можуть мати локальний (місцевий), регіональний, державний та міжнародний масштаби, а міжнародний масштаб може бути регіональним - охоплюючим групу країн, континентальним та планетарним. Рекомендації для населення розповсюджуються через визначені державні або громадські структури за допомогою засобів масової інформації - телебачення, радіо, газети, брошури, інформаційні листівки. Ці рекомендації, або інформативні матеріали повинні бути простими, але не спрощеними, адекватними, об'єктивними, достатніми і зрозумілими для широкого загалу, а також мають відповідати на більшість запитань, що виникають при появі біозагроз.
Наприклад, коли з'явилися повідомлення про виникнення у Мексиці „свинячого" грипу (грипу H1N1 California), то майже відразу ВООЗ та ВВС опублікували рекомендації для простих громадян у вигляді найбільш поширених питань і правильних відповідей на ці питання. Прихованість та непрозорість інформації при появі масових загроз веде тільки до паніки та до неправильної поведінки, що в свою чергу є небезпечним. Звичайно, завжди можуть знайтися люди з розумовими відхиленнями, які свідомо чи несвідомо будуть сприймати цю інформацію неправильно, або у яких вона буде викликати непередбачувану реакцію. Але більшість людей сприйматиме таку інформацію правильно.
І звичайно, треба вміти формувати громадську думку в атмосфері довіри, так само як треба формувати громадську думку про важливість наукових знань для розуміння явищ, які відбуваються довкола. Наші люди вже поступово вчаться розумінню політики, яка у нас відбувається, та політиків, що її проводять. Так само вони повинні розуміти явища, що відбуваються у галузі тої ж біобезпеки.
Нещодавно у нашій пресі я бачив заяву, що у нас вже є чотири вакцини проти грипу H1N1 California, або що якась українська фірма вже зробила ліки проти вірусу цього грипу. Це - неправда. У нас не створені такі ліки і такої вакцини ще немає навіть у світі. Звичайні ліки, які допомагають при захворюванні грипом людини чи свиней, наприклад, препарат ремантадин, на вірус грипу H1N1 California не діють. Поки що відомі тільки двоє ліків, які є ефективними. Обидва ці ліки є схожими за структурою. Вони були отримані за рахунок комп'ютерного дизайну ліків, виходячи із розрахунків молекулярної будови своєї мішені - ензиму нейрамінідази, протеїну, що є складовою оболонки цього вірусу.
Цей вірус є унікальним, оскільки виник він за рахунок злиття частин геному, тобто частин генетичної інформації, від свинячого грипу, від пташиного грипу і від грипу людини. Тому існуючі вакцини проти інших штамів вірусів грипу, навіть того ж типу H1N1, не ефективні проти вірусу H1N1 California. Взагалі, створити вакцини та ліки проти вірусів грипу дуже складно, тому що геном вірусу дуже мінливий. Він складається із восьми ланцюгів РНК, які можуть обмінюватися між різними вірусами, коли такі віруси розвиваються в одному і тому ж організмі. Крім того, геномна РНК значно мінливіша за геномну ДНК, коли порівнювати РНК-ові і ДНК-ові віруси. В той же час, я думаю, що вакцина проти H1N1 California буде скоро виготовлена, напевне у США, які володіють найбільш розвинутими біологічними і біотехнологічними можливостями.
Тому так важливо мати плідне міжнародне співробітництво, і тоді національна система біобезпеки стане частиною світової системи боротьби із біозагрозами для кращого життя людей на землі і, звичайно, у нашій країні.
Розмовляв Євген ПЕТРЕНКО.
P.S. Інтерв'ю давалося за декілька днів до того, як воно з'явилося на сайті. Академік С.Комісаренко повідомив нас про те, що вакцина проти грипу вже створена. 17 червня 2009 року було оголошено, що французька фармацевтична компанія Санофі-авантіс зробили вакцину проти вірусу грипу H1N1 California і що ця компанія пропонує безкоштовно передати ВОЗ біля 100 мільйонів доз для вакцинації населення бідних країн світу. В свою чергу французький уряд прийняв постанову про безкоштовну вакцинацію населення Франції проти вірусу грипу H1N1 California.
