Віктор КАСПРУК
«Поява росіян у Мексиці пов'язана з глобалізацією організованої злочинності... «Російські бойовики набагато крутіші, аніж мексиканці. Вони набагато жорстокіші. Вони мовчки роблять свою справу і намагаються не світитися без потреби. Вони не носять золотих ланцюгів, не ріжуть людей бензопилами і не скидають їх у ріки. Не варто їх недооцінювати. Ці хлопці - найбільш жорстокі люди, яких ви собі тільки можете уявити», - підкреслив Бейглі... Американці побоюються, що російська мафія, об'єднавшись з мексиканською мафією в торгівлі наркотиками, створить нові кримінальні союзи з росіянами. Якщо російські мафіозі приєднаються до мексиканських наркобаронів, то це додасть немало проблем.»
Здавалося, що Мексика винесла все - землетруси, повстання й економічну паніку. Але сьогодні ця майже 100-мільйонна нація, можливо, стоїть перед найбільш важким викликом у своїй новітній історії, адже наркокартелі одержали безпрецедентну владу і міць у цій країні. Як зазначає впливова мексиканська газета El Universal: «Незважаючи на зусилля і успіхи уряду Мексики, який зарахував наркокартелі до найбільш серйозних «екзистенціальних загроз», величезні прибутки в діапазоні між 15 і 30 мільярдів мільйонів доларів на рік дозволяють торгівцям наркотиками, як і раніше, користуватися величезною владою. Це дозволяє підкупати корумпованих чиновників в системі правосуддя або виплачувати великі хабарі за відкриття «вікон» для наркотиків, що підриває успіх операції в країні».
Торгівці наркотиками вливають мільйони доларів своїх «прибутків» у розбещення державного апарату, тоді як країна має пройти через історичні політичні перетворення. Наркобарони завжди шукали захисту в поліції і політичних діячів, але віднедавна їхні впливи почали сягати критичної межі, за якою існує можливість втрати державою контролю за підпорядкованою їй територією. Хоча деякі економісти вважають, що якби раптом вдалося повністю зупинити потік наркотиків до США, то народне господарство Мексики могло бути серйозно дестабілізовано.
Мексиканська газета El Universal наголошує, що «Загроза корупції, яка підживлюється наркотиками, є дуже потужною. Вона послаблює державні інститути та провокує насильство. Загроза картелів у застосуванні насильства разом з обіцянками фінансової вигоди (свинець або срібло) впливає на поліцію і урядових чиновників. Її вплив більше прослідковується серед місцевої поліції і поліції штатів, де історично стандарти принаймні є більш низькими і менше контролю за відслідковуванням корупції».
Те, що відбувається сьогодні в Мексиці, американські експерти визначають як наркодемократію. Незаконна торгівля наркотиками прямим чином впливає на економічні і правові інституції країни, а її реалізатори мають вплив на державно-громадянські відносини у суспільстві. Мексиканські наркоторгівці виступають як організована структура, котра спромоглася вписатися в політичне навколишнє середовище, в межах якого вони проводять свій «бізнес».
Цей «бізнес» починається у країнах-виробниках і по ланцюгу від переробників та розповсюджувачів досягає в кінці країни-споживача. Структуруючи методи своєї діяльності, наркобарони дотримуються чіткої стратегії, яка має відповідати потребам конкретного злочинного угрупування. Функції спеціалізації в межах наркомереж розподіляються між самим наркокартелем і «союзницькими організаціями», які входять до мережі і мають слабші позиції у її ієрархії. В цілому, виробництво кокаїну досягнуло рекордних рівнів. Крім Колумбії, яка є всесвітньо відомим лідером з продукування наркотиків, до справи підключилися виробники з Перу і Болівії. Це робить Анди джерелом всього кокаїну, який призначений для продажу у Сполучених Штатах.
Наразі щодня 41 тисяча автомобілів перетинає мексикансько-американський кордон. Раніше мексиканські картелі тільки відповідали за переміщення вантажів через кордон і отримували лише невелику частину прибутку. Тепер правила змінилися, і мексиканці одержують більше ніж половину прибутку, через зменшення впливу колумбійських наркомафіозі і залучення більш інтелектуальних технологій у реалізацію цього «бізнесу». Замість використання субмарин, пароплавів та інших високотехнологічних засобів транспортування, мексиканські боси почали використовувати теорію імовірності. На пункт перетину кордону одночасно надсилаються приблизно 4 чи 5 автомобілів завантажених «товаром». Якщо прикордонна служба щось запідозрить, вона за логікою зупинить лише один автомобіль, а інші безперешкодно потраплять до Сполучених Штатів.
Існує також і своєрідна «служба безпеки» наркокартелей. Так її представники, облаштувавшись на зручному для спостереження місці біля кордону, пильно вдивляються на постійну пробку на кордоні. Вони вивчають тактику пошуку та звертають увагу на ледачих і корумпованих інспекторів. Як тільки інспектори та їхні собаки, які шукають наркотики, сконцентрують свою увагу на підозрілому автомобілі, «стражі картелю» мобільним телефоном передають босам, що настав час переміщати товар.
З усіх подібностей між Колумбією і Мексикою найбільше занепокоєння може викликати насильство, яке поширюється все більше і більше. І вже не тільки торгівля кокаїном чи героїном характеризується кровопролиттям. Навіть торгівля марихуаною, котра традиційно не призводила до великого насильства, тепер супроводжується жахаючими вбивствами. Таким чином, безпосередньо на південному кордоні США постає «нова Колумбія», яка намагається збувати в Америці свій смертельний товар.
Як і в Колумбії, торгівля наркотиками в Мексиці перебуває в руках добре організованих картелів. На даний час шість наркокартелів домінують у мексиканській торгівлі наркотиками. Вони розділили країну на комерційні території. І хоча час від часу можуть і виникати певні протиріччя між учасниками цього своєрідного «бізнесу», така домовленість мінімізує протистояння і силову боротьбу серед цих злочинних організацій. За останні 5 років влада мексиканських наркобаронів виросла у геометричній прогресії, і, як часто буває з прибутковими «чорними ринками», незаконна торгівля наркотиками в Мексиці супроводжувалась нарощенням корупції та насильства.
Більшість мексиканських наркокартелей більше спеціалізуються на контрабанді наркотиків, які вироблені в інших місцях (насамперед в Колумбії), аніж на наркотиках місцевого виробництва, хоча останнім часом ситуація починає змінюватись. З огляду на їхню організованість і розподіл сфер впливу мексиканські наркоторгівці є важливими «партнерами» для своїх колумбійських «колег». Великою мірою мексиканці виступають посередниками в торгівлі наркотиками і відповідають за досягнення «товару» території Сполучених Штатів.
У той час, як уряду іноді вдається приборкати наркобаронів, сумнівно, що він буде здатен зовсім припинити наркопотік з Мексики до США. Кордон між цими двома країнами, котрий становить 2100 миль, є транзитним маршрутом для більше аніж половини кокаїну, який споживається в Сполучених Штатах. Крім того, Мексика є головним виробником марихуани і все більш і більш важливий виробник героїну. Поява етнічних вуличних банд - це вже майже американська традиція, але рівень і жорстокість насильства виокремлює мексиканців серед італійських, іранських чи єврейських банд мегаполісів США. Тільки в Лос-Анджелесі, за оцінками поліції, чисельність членів мексиканських банд сягає майже 41 тисяч осіб.
Зміцнивши своє панування в Каліфорнії, мексиканські картелі поширюють свої впливи на інші ринки наркотиків на захід від Міссісіпі. Методи цих етнічно орієнтованих злочинних організацій традиційні, вони в усьому покладаються на родичів чи резидентів, які не втратили зв'язку з Мексикою. У цьому сенсі мексиканські іммігранти діють за класичним американським зразком - «занурення» в етнічну общину і захист в поселеннях власної етнічної групи, з якою вони поділяють мову, родинні зв'язки та контакти з рідними місцями у країні, звідки вони прибули.
Мексиканські сімейства часто великі і їхні родинні зобов'язання не обмежуються лише батьками, бабусями і дідусями. Вони об'єднують тіток, дядьків, кузенів, небожів в обох країнах. Члени сімейства постійно подорожують по обидва боки кордону, щоб підтримувати сталі контакти. Вони обов'язково збираються на весілля, дні народження, хрещення та похорони. Це своєрідна система, яка набирає увесь час сили. Її можна якоюсь мірою навіть порівняти з «сицилійською моделлю мафії», коли «сімейство» гарантує своїм членам повну підтримку, але вимагає взамін повного підпорядкування його інтересам і волі.
Сімейні клани представляють собою об'єднану організаційну систему з конкурентоздатною перевагою в організації торгівлі. Обмежені сімейними зв'язками і об'єднані спільною метою, котру посилює сімейна лояльність, члени сімейної корпорації є важкодоступними для сторонніх впливів. Водночас для подібної організації потрібна значно менша кількість санкцій і примусів для підтримування рівня концентрації влади у руках єдиного лідера.
У той час, як колумбійці постачали східні регіони Сполучених Штатів безпосередньо через Карибське узбережжя, вони діяли через мексиканську діаспору, щоб насичувати наркотиками район Лос-Анджелеса, а звідти багато кого на середньому Заході та деякій частині Сходу. Традиційно колумбійці платили мексиканським організаціям, щоб вони транспортували наркотики через Мексику та через південно-західний кордон США. Але після 1989 року мексиканські картелі почали вимагати, аби ті проплачували їм героїном. Тепер мексиканці контролюють 50% проходження вантажу. Ця своєрідна «перебудова» розчистила мексиканцям шлях, для того, щоб стати домінуючими поставниками кокаїну у західні регіони Сполучених Штатів.
Так, в Арізоні криміногенна ситуація докорінно змінилася за останні 25 років. У той час, як італійська мафія вже не має великого впливу в штаті, ніші, що звільнилися, заповнили інші злочинні мережі. Відповідно до оцінок американських експертів, це мексиканські наркокартелі, «тюремні банди», іноземні контрабандисти й етнічні злодійські зграї зі Східної Європи та Південно-східної Азії. Вони займаються шахрайствами, азартними іграми, проституцією, шулерством, вимаганнями, крадіжками та наркотиками.
Звичайно, щупальця італійської мафії залишилися, однак Коза Ностра не спромоглася утримати точку опори у Арізоні й на сьогодні майже повністю втратила свою ієрархію. Натомість представники влади вважають, що останній вантаж кокаїну, захоплений у Мексиці, переправлявся російською мафією від колумбійських картелів до мексиканських адресатів для подальшого продажу у США. В останні п'ять років правоохоронці зіштовхнулися з російською мафією, яка, крім наркотиків, спеціалізується на грабунках коштовностей, шахрайствах при страхуванні, викраденні автомобілів та на інших злочинних схемах.
Російська мафія поступово бере під свій контроль мексиканський наркобізнес, наголошує американська газета The Miami Herald. Про це також відверто пишуть засоби масової інформації у Мексиці і США, а також ряд авторитетних експертів. Мексиканські наркокартелі використовують членів російських організованих злочинних угруповань, а також колишніх співробітників КДБ для контрабанди наркотиків у США і для посилення свого впливу в регіоні. Росіяни - високопрофесійні і надзвичайно небезпечні. Російські мафіозі допомагають мексиканським наркоторгівцям відмивати гроші. За свої послуги росіяни беруть 30% від грошей, що відмиваються.
Поява росіян у Мексиці пов'язана з глобалізацією організованої злочинності. Вперше бійці з російських «бригад» з'явилися у Колумбії і Мексиці на початку 90-х років, але зоряна година для них настала у 2002 році. Після арешту глави найбільшого мексиканського наркокартелю Бенджаміна Ареллано Фелікса, а також декількох десятків його помічників, картель став стрімко розпадатися. Фахівець з університету Маямі Брюс Бейглі стверджує, що саме тоді в осколки колись могутньої організації стали поступово проникати російські мафіозі.
«Російські бойовики набагато крутіші, аніж мексиканці. Вони набагато жорстокіші. Вони мовчки роблять свою справу і намагаються не світитися без потреби. Вони не носять золотих ланцюгів, не ріжуть людей бензопилами і не скидають їх у ріки. Не варто їх недооцінювати. Ці хлопці - найбільш жорстокі люди, яких ви собі тільки можете уявити», - підкреслив Бейглі.
Американці побоюються, що російська мафія, об'єднавшись з мексиканською мафією в торгівлі наркотиками, створить нові кримінальні союзи з росіянами. Якщо російські мафіозі приєднаються до мексиканських наркобаронів, то це додасть немало проблем. Росіяни мають модерну зброю, котра доступна їм через контакти з російським військовим персоналом, і мексиканські картелі можуть або закуповувати її, або ж обмінювати на наркотики. Для мексиканських картелів союз з росіянами може відкрити нові ринки для контрабанди наркотичних речовин до США.
Безумовно, мексиканські картелі на сьогодні заявили про себе як про серйозну силу в «міжнародному інтернаціоналі» торгівців наркотиками. Незважаючи на об'явлену війну проти наркотиків, вони досить успішно протистоять намаганням США і Мексики знищити торгівлю наркотичними препаратами. Сполученні Штати вже витратили мільярди доларів на те, щоб зменшити потік наркотиків через свої кордони, проте не були спроможними похитнути їхню владу.
Однією з найбільших небезпек незаконної діяльності наркокартелів є те, що вони можуть монополізувати і купувати великі частини законних галузей промисловості. Левову частину своїх прибутків вони можуть собі дозволити використовувати для руйнування і знищення бізнесів конкуруючих кампаній, доводячи їх до неминучого банкрутства. Успіх картелів у законному бізнесі має три ефекти: відбувається змішування законних і незаконних грошей і у такий спосіб кошти від «відмивання» стають частиною всієї мексиканської валюти; це накачує незаконні капітали у мексиканські бізнеси, привносячи напругу в економіку країни; та віддає на поталу законні бізнеси, роблячи їх неконкурентоздатними в протистоянні з кампаніями, котрі підтримують картелі.
Наркокартелі за час своєї незаконної діяльності заклали стійку основу для їхнього політичного прикриття. Політична система Мексики стоїть перед важкою дилемою - мексиканська політика і картелі так переплелися між собою, що картелі пропонують величезні економічні стимули як на індивідуальному, так і на макрорівні. Політичні діячі і торгівці наркотиками мали занадто багато спільної історії та й співпрацювали занадто довго, щоб водночас опинитися по різні боки барикади. На загал картелі виділяють приблизно 10% від прибутку на підкупи високопоставлених посадових осіб різного рангу.
Іншими словами, картелям великою мірою вдалося проникнути через обороноздатність уряду, чия головна мета полягала у тому, щоб боротися з картелями. Однак, історичний аналіз доводить, що картелі і політична структура співіснували і були корисними один одному. В той час, коли термін «хабар» застосовується для визначення розкладання, котре існує в мексиканському уряді, незаконна торгівля наркотиками ніколи не функціонувала незалежно. Успіх картелів залежав і продовжує залежати частково від захисту, який їм надавала політична система. Скоріше за все, підкупами хабарами мексиканські наркокартелі оплатили своєрідний тип податку політичним діячам і силовим контролюючим структурам, за дозвіл займатися своїм «бізнесом».
Все це внесло свій вклад у становлення нового набору відносин у мексиканській політиці. Відносини між політичними діячами, економікою й картелями були інвертовані. Наркокартелі, нагромадивши величезну кількість фінансових ресурсів в країні, що має слабку економіку, просунулися до центру політичної влади. На сьогодні економіка Мексики і політична структура країни є залежними від грошей, котрі надходять від торгівлі наркотиками. Й для того, щоб заблокувати структурні зміни, мексиканські картелі продовжують пускати своє коріння в політичні і економічні сфери, пристосовуючи політичні впливи і повноваження політичних діячів до власних потреб.
